По трупах до мети…

Опубліковано:

Все вказує на те, що найпростіший і найбезпечніший спосіб, щоб збагатитися – обікрасти бідного. І в зуби ніхто не дасть, не повідомить поліції, не подасть до суду.

Розповіді про крадіжки через персонал українських дитячих будинків можна чути все частіше і частіше. Адже якщо діти "нічиї", то їхня власність, на думку декотрих, також спільна.

Я не думаю, що це нова тенденція, але завдяки соціальним медіа інформація поширується навколо світу зі швидкістю кліка. Продукти харчування, одяг, предмети першої необхідності, щоденного використання, іграшки – все це стає наживою. У багатьох з цих будинків є тиха змова між тими, хто краде, і тими, хто є свідками, але не реагує, не запобігає тим кримінальним процедурам.

А людська совість де? У таких натур її просто не існує, тому що треба бути людиною, щоб мати совість, а тих, хто відбирає у дітей-сиріт та інвалідів до людського товариства включити важко.
Мені дуже шкода волонтерів. Вони організовують різноманітні акції та збори, є першим і, часто, єдиним контактом із донорами. Саме вони намагаються інформовати про ці ганебні історії. Це як крик розпачу в надії, що нарешті відповідні органи зацікавляться і механізми для запобігання або відповідні штрафні будуть реалізовані. Це парадоксальна ситуація, коли працівників таких установ змушені пильнувати волонтери.

Подібні історії трапляються з подарунками, гуманітарною допомогою для бійців АТО і членів їхніх сімей. Те, що має потрапити до малозабезпечених, йде на базари. Колега, який нещодавно побував у Києві, розгнівано розповідав про те, як війскову форму, яку уряд Канади переслав для бійців АТО, побачив на одному з ринків столиці. І яким чином ми, члени діаспори, повинні переконовати наших сусідів про необхідність допомагати Україні, якщо така інформація циркулює в наших засобах масової інформації?

Викликає жаль, що робота, креативність і мотивація сотень людей-волонтерів зруйновані дикою жагою збагачення – "по трупах до мети".

Життя сповнене сюрпризів і кожен з нас може опинитися в ситуації, коли наше виживання буде залежати від підтримки, простягнутої руки допомоги від інших. Варто про це пам’ятати.

 

Блоги

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ:

mm
Ольга Деркачова

М’ятний чай

- Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито

mm
Ольга Деркачова

СТРАХ

mm
Андрій Карманський

Бій за Івано-Франківськ. Бліц-аналіз.

Вражають масштаби фейсбучної істерики навколо перемоги Руслана