• 180x150
  • Кандидати в депутати агітують священними реліквіями

  • 180x150
  • Опубліковано:

     – Нарешті! – щиро вигукнув, прочитавши в газеті, що бійцям 95-ї аеромобільної бригади передали освячену копію чудотворної ікони Матері Божої Гошівської. Авжеж, ніяких бронежилет не захистить так як Божа ласка. Тільки чого так пізно – після Волновахи, Зеленопілля, Іллінойська?… «Ага!, – допетрав, вчитавшись в публікацію. Коли сталися ці трагедії про майбутні вибори до Верховної Ради, по суті, тільки говорили і на подібних акціях в той час дивідендами не пахло. Інша річ зараз, коли певним особам треба засвітитися і для піару, так би мовити, набрати товару. Ось і виринув з ініціативою передачі копії чудотворної ікони пан Василь Бартків, який балотується до парламенту до Долинсько-Богородчанському виборчому окрузі. 

    Свого часу наш земляк Василь Павлович був широко відомим на Прикарпатті, навіть саме від нашої області вже один раз попротирав штанці у Верховній Раді 4-го скликання. Засвітився, до речі, і як довірена особа популярного колись Віктора Ющенка, а потім десь зник у нетрях політичного столичного бомонду. Зауважимо, що пан Бартків дуже добре знає, що потрібно нашій армії. Адже у 2008-2009 роках займав посаду директора департаменту державних закупівель та ресурного забезпечення Міноборони України. Щоправда, в інтернеті, зокрема, на сайті ОРД, ця його діяльність оцінена вельми скептично, а коментарі до статті, м’яко кажучи, в’їдливі. До речі, в них згадується і ще один великий стратег і тактик, котрий разом зі своєю політичною силою теж мріє про м’які крісла українського парламенту Анатолій Гриценко та в контексті з ним такий собі Кредісов. Та менше з тим. Повернемося до Василя Бартківа, який свого часу подбав про забезпечення українського війська речами матеріальними, а тепер дбає про духовні. Просто хочу йому по секрету сказати, що на Прикарпатті є ще одна чудотворна ікона матері Божої Ласкавої Станіславівської, яка зберігається в Івано-Франківську в невеличкій церковці по вул. Микитинецькій. Про неодноразові чуда зцілення, які відбувалися завдяки цьому образу сам писав. А для пана Бартківа, у свою чергу, чудова нагода ще раз засвітитися перед потенційними виборцями своїми добрими справами і побожністю.

    Зауважу, аж дивно, як у часи парламентських перегонів у нас зростає кількість носіїв християнських цінностей. Пригадую, коли були довибори до Верховної Ради по Івано-Франківську, бо Олександр Сич склав депутатські повноваження у зв’язку з переходом на роботу в уряд. Одного разу довелося чергувати у своїй газеті по номеру. Тоді доводиться читати усе і ось надійшла черга матеріалу з доволі пафосною назвою «З надією на майбутнє: Великдень у серцях іванофранківців». Вже з самого початку відчув якийсь благоговійний щем у душі, бо прочитав, що «Усі дні Великого посту ми просили Господа вибачити нам наші провини, каялися у тому, що часто-густо були неуважними до численних знамень та грізних знаків, які посилав наш Отець Небесний. Каялися у тому, що йшли дорогою заповідей Божих без належних завзятості і старанності, твердості і любові…» Ну і далі все у такому дусі. Глянув, врешті-решт на підпис високодуховного автора статті і …мій регіт почули аж у сусідньому кабінеті. Бо ніяк не очікував такої побожності від тоді ще кандидата, нині діючого народного депутата, директора відомого курорту «Буковель» Олександра Шевченка. Через кілька номерів також з газети, що він ще й разом з Русланою помолився за Україну. Ну, з Україною, як бачимо, щось не те, а ось депутатський мандат собі вимолив. І ще не забулося як нещодавно з такою палкою християнською любов’ю притулився своєю правицею до обличчя колеги по парламенту Олега Ляшка, що останній аж до лікарів мусів звертатися, аби шелепу перевірили. Чув, що пан Шевченко знову має намір балотуватися по Івано-Франківську, то ж нагадаю, що днями до нас має завітати ще один популярний співак – Славко Вакарчук, то ж є нагода чергової спільної молитви…

    Міркую, як шкодують панове кандидати в депутати, що минули благословенні часи індульгенцій. Зручна була річ. Адже не потрібно, клячачи на колінах і затинаючись від сорому звірятися священикові, що обматюкав шефа, ущипнув за симпатичну попку сусідку, а в піст так нализався, що ноги не несли до хати виспався в буді у пса. Кілька гривень і вже безгрішний. Уявіть собі, яким ходовим товаром такі індульгенції були в нашій побожній Івано-Франківській області. Їх можна було б роздавати в агітаційних наметах з прізвищем того чи іншого кандидата – ось тобі прощення, а мені твій голос. Чи навіть скидати з літальних апаратів. Не знаю як у Бартківа з аеропарком, а у Шевченка на «Буковелі» бачив гвинтокрил. І ось летить по небу чи літак чи той же вертоліт з надписом на борту той чи іншого претендента на депутатській мандат і звідти сипляться на наші грішні виборчі голови прощення гріхів. Тоді, принаймні, на час передвиборчої кампанії перетворювалося наше Прикарпаття та рай земний, по якому ходили б лише праведники, вовки їли капусту, а наркомани нюхали б тільки ладан.

  • 180x150
  • Блоги

    Іванна

    Стандартизована школа

    Освітній процес в Україні стандартизований. Є певна система

    Іванна

    Все починається з нас…

    Нещодавно з Сходу України приїхав друг. З ним постійно тримав

    Іванна

    Новий рік в новій Україні

     2014 рік – це рік великих втрат для України, про нього не

    Іванна

    Кандидати в депутати агітують священними реліквіями

     – Нарешті! – щиро вигукнув, прочитавши в газеті, що

    Іванна

    Беніто Муссоліні про війну з Росією

    Кожен політик є державотворцем, а отже впливає на хід історії.