Хто на що вчився

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Палю на городі різне бадилля, бур’яни тощо. Звична сільськогосподарська робота. Враховуючи, що час від часу налітає доволі відчутний вітер, роблю невеликі купки, аби не було сильного вогню. А то одні сусіди нещодавно запалили на подвір’ї сміття, так вогонь на сарай перекинувся. Навіть пожежників викликали.

    Купок то наробив, але тепер доводиться бігати від однієї до другої. Розворушую їх, щоби швидше згорали і, відповідно, менше було диму. Сам не у захваті, коли хтось мене підкопчує, відповідно й людям намагаюся якомога менше зашкодити.

    Ось перегорнув чергову купку, полум’я враз гукнуло догори, мене обдало сильним жаром, аж моторошно стало. Просто уявив собі, яка це страшна болюча смерть і одразу на згадку прийшло християнські діти, з яких Нерон робив живі факели, інші випадки страти християн за вогнищах. Подумав, яку треба було мати непохитну віру і велику любов до Христа, аби піти задля нього на таку загибель. Щоправда, згадалися й аутодафе нашої інквізиції. І саме в цей момент думки перебив дзвінок стільникового. Телефонувала знайома зі Служби безпеки. Почувши мій захеканий голос, поцікавилася, куди я так поспішаю.

    – Та ні, єретиків спалюю, – бовкнув перше, що прийшло в голову. Бо ж все ще перебував під своїми вогняними враженнями.

    – Книжки палиш? – радше уточнила, а не запитала співрозмовниця.

    Тільки за хвильку, вже після відповіді, згадав, що в нашій історії також було чимало таких випадків.

    Ми обмінялися ще кількома фразами і я далі взявся кочегарити. Але тут знову заграла «мобілка». І цього разу абонентом виявилася знайома, тільки вже з іншої структури – надзвичайних ситуацій. Звично згадую про єретиків у відповідь на традиційне: що роблю? І чи можу говорити? Своїм професійним чуттям, зрештою, співрозмовниця знала, що міг перебувати на городі, вгадує, чим займаюся і починає совістити.

    – Та ж ви знаєте, що спалювати суху траву не можна. Це адміністративне правопорушення. Самі ж про це пишете…

    Каюсь, каюсь, каюсь… А потім собі думаю – одна і та ж дія, одна і таж фраза, а яке різне сприйняття. Мабуть, відбиток професії.

    (Visited 49 times, 1 visits today)
  • 180x150