Олексій Гончаренко розуміє галичан, але…я його не розумію

  • 180x150
  • Опубліковано:

     

    У своєму блозі Олексій Гончаренко знов таки піднімає питання двомовності, а в даному випадку тримовності України: українська, російська та англійська мови. Для прикладу він приводить Пакистан (ненайвдаліший вибір), де державна мова англійська, мова спілкування урду, а найпоширеніша пенджабі. Звичайно, Гончаренко не закликає брати приклад з країни, котра більше сто років була британською колонією(саме звідти й англійська мова) і де чуть більше 50% грамотних людей.

    Але приводить гарний випадок (можна сказати приклад для наслідування): "У мене є друг. Дуже розумна, освічена людина з Івано-Франківська. До речі – дуже перспективний лідер. Так він мені каже: "В мене є принцип. На території України я спілкуюсь виключно українською мовою". Для мене (та як виявилось для 180 мільйонів пакистанців) це звучить трішечки дико. Бо в мене інший принцип – я спілкуюсь з людиною на тій мові, на якій вона до мене звернулась. Звісно, якщо я її знаю. Моя рідна мова – російська. З Божою (та маминою) допомогою володію українською, англійською і французькою. І отримую від цього задоволення."

    Цікаву статтю міг би подивитися пан Олексій і зрозуміти, що мов трішечки більше у Пакистані і вони поволі зникають. Та його заклик до галичан про терпіння й розуміння теж незрозумілий, не галичани раби, а ті хто прийняв і тепер вважає рідною для себе мову, котру насаджували протягом 50 років.Власне заклик про розуміння вже став провокативним, бо проста людська логіка: ми терпіли на протязі поколінь, а зараз не можна сказати, бо має бути порозуміння-теж не приводить до добра. Вислухані повинні бути всі, винні покарані- саме тоді країна буде схожою на країну, а "раби", що піддалися усвідомлять свою національну гідність!


     

     

    (Visited 34 times, 1 visits today)
  • 180x150