Партійні раби

Опубліковано:

Рабів до Раю не пускають,
Рабів ніколи не прощають!
(Тарас Шевченко)

Тут ви не побачите і не прочитаєте нічого нового, проте знайдете добре забуте старе.
Сучасне рабство це зовсім ненасильницьке підпорядкування людини чи групи людей. У сучасному світі рабство можна віднайти у всьому і всюди. Зараз наскільки творчо і вишукано маніпулюють суспільством, що й не помічаємо, як стаємо рабами. Будь-яка залежність – це також своєрідна форма рабства.

Власне всі ці технології взяли собі на озброєння політичні вожді різної масті та віросповідання. Над заарканенням соціуму працюють цілі інституту, тисячі найнятих політтехнологів та копірайтерів. І це дає свої плоди. Незрячий прозріває, а невіруючий починає вірити у «світлі» партійні ідеї та обіцянки. Партійні чиновники прекрасно навчилися маніпулювати громадськістю. Особливо довірливі вступають в партії за "ламаний гріш", а особливо ідейні раби і без нього, переконують всіх і вся, що саме їхня партіє є панацеєю від всіх державних болячок. Власне на таких вірних псах партійні чини і «виїжджають».

Політичним рабам закриває очі, затулює вуха… Їм пороблено! Вони бачать тільки своїх лідерів та їхні ідею, а все інше немає сенсу. Бажання догодити вождям, підняти рейтинг партії, а відповідно і відсоток на виборах, люди вдаються до різного. Нікого не здивуєш «чорнухою та заказухою» – це чудовий метод дискредитації опонентів.

Особливо масовий партійний психоз наступає у передвиборчий час. Інколи доходить взагалі до абсурдних ситуацій. Найбільше це проявляється на місцевих виборах, де під партійний шумок можна обгадити зависного сусіда, колегу, брата, з яким ще вчора перехиляв чарчину на кухні… Рідні, друзі, знайомі, сусіди готові перегризти один-одному горлянки, якщо ті не підтримують чи не розділяють партійних ідей.

Саме перед виборами партійний ешелон поповнюється новими «ідейними». Виборчий процес – це найкращий лакмусовий папірець зрілості та демократичності суспільства. Вибори можна зрівняти з алкоголем, вживаючи який людина починає говорити все те, що думає або чого «навчили»… Деякі навіть починають «мислити глобально», чого раніше не помічалося, і говоритимуть все, проковтне електорат.

Українці, можливо, одна із небагатьох націй світу, які у передвиборчий період стають зовсім «іншими». Або ж так проявляється наше істинне лице. Інколи самі починаємо шукати партії та вождів як панацею, не усвідомлюючи, що ведучись на чергові обіцянки, продаючись за гречку, тягнемо з собою у прірву і думаючих людей.

Інколи політичне рабство пронизує і здавалося б досить захищену та аполітичну інституція – сім’ю. Я двома руками за плюралізм та демократію. Та коли в одній сім’ї тато в одну партію, мама в іншу, а діти в опозиції до батьківської партійності, то це уже повний маразм і кінець родинним цінностям. Тут єдиний вихід всією сім’єю до однієї партії або нікуди.

На щастя не всі у нас «ідейні до кінця». І зазвичай їхня відданість партіям та вождям завершується із закінченням виборів. Люди знімають маски та повертаються в соціум, шукаючи шляхи примирення із вчорашніми опонентами. Адже жодна із партій не в силі розсварити навіки, навіть рабів.


Згадався вислів «Жить-то хочется, а жить-то и не с кем. Вот и живёшь с кем попало», який дуже добре відображає реальність сучасного українського політикуму. Хоча не маємо на кого жалітися, адже влада є прямим відображенням суспільства. Якщо соціум «хворий», тоді й не варто шукати «здорових» у владі чи партійних колах?

Життя є таким, яким ми його бачимо та сприймаємо… І допоки на нього дивитимемося через віртуальну решітку, воно відповідатиме нам тим же.

 

Блоги

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ:

mm
Ольга Деркачова

М’ятний чай

- Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито

mm
Ольга Деркачова

СТРАХ

mm
Андрій Карманський

Бій за Івано-Франківськ. Бліц-аналіз.

Вражають масштаби фейсбучної істерики навколо перемоги Руслана