Про тупість

Опубліковано:

– І як тоті бідні діти годні то все вивчити? – розпачливо питала мене мама після ЗНО з української мови.

– Якщо я не готова до іспиту з української, то це не означає, що я проти мови, – сказала моя студентка.

– Якщо я не знаю історії України, то це не означає, що я не люблю свою державу, – сказав мені один юнак, закликаючи прийти на вечір історичної памяті.

– То нічого, що я не читаю Шевченка, головне, що я та моя родина – усі здорові, – написала у творі ще одна моя студентка.

А й справді? Чому ж ні? Власне здоров’я – найголовніше. Хоча останнім часом у мене все більше сумнівів викликає здоровість нашого суспільства. Здається, ми хворі, і серйозно.
Невдоволеність і сердитість, тупість та обмеженість, байдужість та примітив. Чи піднялися ми вище отого кумедно-жартівливого «Хто не скаче – той москаль!» І чи хотіли ми піднятися?

Президент погано керує державою, солдати погано воюють в АТО, волонтери погано волонтерять, під’їзди не прибираються ,український правопис не феньшуйний. Президент не може зробити лад із країною? А ти спробуй навести лад у своїй родині і з самим собою. Солдати не так наступають? Записуйся добровольцем і наступай так, як треба. Волонтери роблять не те і не так? Іди у волонтери і спробуй зробити усе так. Брудно в під’їзді? А помий – буде чистіше. Проштудіюй орфографію та пунктуацію і запропонуй свій правописний варіант.

То я про що? Та про те, що бурчати і розповідати, хто кому що винен і що входить до чужих обов’язків – найлегше. Ну, і звісно, знаходимо виправдання для власного неробства та пофігізму. Я ж не байдужий – я цілий вечір дивився новини і переймався безсовісністю генералів чи здорожчанням комунальних послуг. А дивитися і коментувати – це ж простіше, аніж щось робити.

Може, у дечому винне наше тяжіння до простоти, що поступово скочується до рівня тупості?
Цьогорічний скандал із ЗНО яскраво це продіагностував. Особисто я ще ніколи не стикалася з такою концентрацією тупості в одному просторі і часі.

Ми тупі, – сказали про себе вчителі, – Бо учні наших шкіл не спроможні виконати такі завдання.
Наші діти тупі, – сказали батьки, бо ж простіше жаліти дитину, аніж змусити її сісти за підручники.

Ми тупі, – повторили учні під диктовку школи, яка, принаймні, складається таке враження, здатна навчити лише репродуктивному відтворенню. Який креатив? Про що Ви?
Ви тупі, – сказала Галина Пагутяк, – бо не здатні зрозуміти мій текст про комах і людей.
Вважаєте себе тупими? Окей, вам видніше, – сказав Центр ЗНО і пішов на поступки.

Ось так ненав’язливо ми перетворилися на… Вирішуйте самі, на кого. Але якщо більшість батьків і бабусь-дідусів спроможна була би без проблем виконати ці тести, то виникає питання, чому ми хочемо, аби наші діти були гіршими, дурнішими за нас? Чи справа не в нас, а у тому, що комусь це вигідно – переконати нас у тому, що діти наші замучені непосильним навчанням. І головне, що завжди все можна прикрити любов’ю – до України, до дітей. Забагато уроків української мови – скоротити, заобширна програма з історії України – прибрати частину, завеликі твори для читання – є переказ змісту, нащо читати взагалі! Спростити до мінімуму, а що не спрощується – спримітизувати. Нехай не вчаться – буде більше часу на комп’ютери та цигарки з пивом.

– Мамо, усе просто, – сказав мій спадкоємець.
– Що просто?
– Ти би подивилася, як мене слухаються малі у дворі, бо я доросліший і розумніший.
– То тільки тому, що їм поки що бракує життєвого досвіду, – заперечила я.
– Брак життєвого досвіду, якщо нічого не робити, може трансформуватися у тупість, а тупих легше шикувати та дурити, – наполягав мій син.
– Усе так просто і… страшно?

Нещодавно читала «Квіти для Елджернона» Деніела Кізі. Якби автор був українцем і намагався би проштовхнути цей роман у наших видавництвах, думаю, наштовхнувся би на відмови. Мовляв, заскладно для наших людей читати про ті всі мозкові еволюції-деградації. Але роман є світовим бестселером. Непогано розходиться і в Україні. І не просто розходиться, а ще й читається. То може, ми не такі вже й тупі, як нас у цьому намагаються переконати? Залишається питання: кому це вигідно?

 

Блоги

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ:

mm
Ольга Деркачова

М’ятний чай

- Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито

mm
Ольга Деркачова

СТРАХ

mm
Андрій Карманський

Бій за Івано-Франківськ. Бліц-аналіз.

Вражають масштаби фейсбучної істерики навколо перемоги Руслана