Про тупість

Опубліковано:

– І як тоті бідні діти годні то все вивчити? – розпачливо питала мене мама після ЗНО з української мови.

– Якщо я не готова до іспиту з української, то це не означає, що я проти мови, – сказала моя студентка.

– Якщо я не знаю історії України, то це не означає, що я не люблю свою державу, – сказав мені один юнак, закликаючи прийти на вечір історичної памяті.

– То нічого, що я не читаю Шевченка, головне, що я та моя родина – усі здорові, – написала у творі ще одна моя студентка.

А й справді? Чому ж ні? Власне здоров’я – найголовніше. Хоча останнім часом у мене все більше сумнівів викликає здоровість нашого суспільства. Здається, ми хворі, і серйозно.
Невдоволеність і сердитість, тупість та обмеженість, байдужість та примітив. Чи піднялися ми вище отого кумедно-жартівливого «Хто не скаче – той москаль!» І чи хотіли ми піднятися?

Президент погано керує державою, солдати погано воюють в АТО, волонтери погано волонтерять, під’їзди не прибираються ,український правопис не феньшуйний. Президент не може зробити лад із країною? А ти спробуй навести лад у своїй родині і з самим собою. Солдати не так наступають? Записуйся добровольцем і наступай так, як треба. Волонтери роблять не те і не так? Іди у волонтери і спробуй зробити усе так. Брудно в під’їзді? А помий – буде чистіше. Проштудіюй орфографію та пунктуацію і запропонуй свій правописний варіант.

То я про що? Та про те, що бурчати і розповідати, хто кому що винен і що входить до чужих обов’язків – найлегше. Ну, і звісно, знаходимо виправдання для власного неробства та пофігізму. Я ж не байдужий – я цілий вечір дивився новини і переймався безсовісністю генералів чи здорожчанням комунальних послуг. А дивитися і коментувати – це ж простіше, аніж щось робити.

Може, у дечому винне наше тяжіння до простоти, що поступово скочується до рівня тупості?
Цьогорічний скандал із ЗНО яскраво це продіагностував. Особисто я ще ніколи не стикалася з такою концентрацією тупості в одному просторі і часі.

Ми тупі, – сказали про себе вчителі, – Бо учні наших шкіл не спроможні виконати такі завдання.
Наші діти тупі, – сказали батьки, бо ж простіше жаліти дитину, аніж змусити її сісти за підручники.

Ми тупі, – повторили учні під диктовку школи, яка, принаймні, складається таке враження, здатна навчити лише репродуктивному відтворенню. Який креатив? Про що Ви?
Ви тупі, – сказала Галина Пагутяк, – бо не здатні зрозуміти мій текст про комах і людей.
Вважаєте себе тупими? Окей, вам видніше, – сказав Центр ЗНО і пішов на поступки.

Ось так ненав’язливо ми перетворилися на… Вирішуйте самі, на кого. Але якщо більшість батьків і бабусь-дідусів спроможна була би без проблем виконати ці тести, то виникає питання, чому ми хочемо, аби наші діти були гіршими, дурнішими за нас? Чи справа не в нас, а у тому, що комусь це вигідно – переконати нас у тому, що діти наші замучені непосильним навчанням. І головне, що завжди все можна прикрити любов’ю – до України, до дітей. Забагато уроків української мови – скоротити, заобширна програма з історії України – прибрати частину, завеликі твори для читання – є переказ змісту, нащо читати взагалі! Спростити до мінімуму, а що не спрощується – спримітизувати. Нехай не вчаться – буде більше часу на комп’ютери та цигарки з пивом.

– Мамо, усе просто, – сказав мій спадкоємець.
– Що просто?
– Ти би подивилася, як мене слухаються малі у дворі, бо я доросліший і розумніший.
– То тільки тому, що їм поки що бракує життєвого досвіду, – заперечила я.
– Брак життєвого досвіду, якщо нічого не робити, може трансформуватися у тупість, а тупих легше шикувати та дурити, – наполягав мій син.
– Усе так просто і… страшно?

Нещодавно читала «Квіти для Елджернона» Деніела Кізі. Якби автор був українцем і намагався би проштовхнути цей роман у наших видавництвах, думаю, наштовхнувся би на відмови. Мовляв, заскладно для наших людей читати про ті всі мозкові еволюції-деградації. Але роман є світовим бестселером. Непогано розходиться і в Україні. І не просто розходиться, а ще й читається. То може, ми не такі вже й тупі, як нас у цьому намагаються переконати? Залишається питання: кому це вигідно?

 

Блоги

mm
Андрій Карманський

Матч-реванш? Кілька слів про вибори в ОВО№85.

17 липня 2016 року в семи виборчих округах відбудуться проміжні

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Андрій Карманський

Заступник мера – депутат?

Як кажуть юристи: «Рішення суду не коментують, а виконують, або

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Андрій Карманський

Знищення місцевого самоврядування триває

Верховна Рада прийняла черговий «геніально-популістський»

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ: