• USD = 26.82  / 27.16 
  • EUR = 28.70  / 29.42 
  • RUB = 0.45  / 0.48 
 +8°
Інформаційний портал "Стик"
 
 

СТРАХ

Опубліковано: 16/11/2015 - 13:13

Зранку 14 листопала, прочитавши про трагедію в Парижі (боляче так різонуло, бо рік тому почала вчити французьку мову), подумки зіронізувала: «А що, цікаво, придумають фейсбук та його мешканці у відповідь? Які свічки, квіти і т.д.?» Сама ж себе зупинила, бо стало соромно: не можна так». Виявилося, можна, бо за годину-дві френд-стрічка зарясніла французькими прапорами. Немов маскарад: усміхнені красиві люди загорнуті у прапори. І річ не у соцмережевих баталіях про колір прапорів, квіти біля посольства, про співчуття чи зловтіху. То особиста справа кожного. Лякає те, як швидко ми ведемося на все це, миттєво вступаючи в дискусії щодо кольору прапорів на аватарках та щодо того вболівати чи ні. Як ми не замислюючись, висловлюємося менторським тоном щодо того, що мають робити інші. Немов заковтуємо наживку. Невже ми всі піддослідні кролики або учасники якогось масштабного проекту? І ось тоді стає по-справжньому страшно. Ти або маєш брати участь у колективному психозі або стати його жертвою. Чи є з цієї божевільні третій шлях? Я пішла до книгарні і купила «Покору» Уельбека. Бо це французький роман французького письменника. Бо направду, прикро, що через купку психопатів може раптом обірватися твоє життя, коли ти підеш по книгу або круасани. А у відповідь ти отримаєш потік звинувачень щодо неправильної політики твоєї держави і мало хто думатиме про те, що нас має об’єднати на цій планеті не расова асиміляція, а прагнення миру.

То я про що? Про нашу активність, що зашкалює у соцмережеах і є нижчою плінтуса в реальному житті. Бо погодьтеся, коли інформіацію про якусь подію лайкає більше людей, аніж приходить на саму подію, - то трохи неправильно. Мало би навпаки, мабуть, бути. Але так легше і простіше. І хтось, у проекті якого ми беремо участь, знає про це. І мимоволі стає лячно, що третя світова війна буде, але говоритимуть не гармати. А ми танцюватимемо, замотані у прапори, на руїнах колишніх цінностей.

А ще я дуже боюся, що коли помру, мій син буде перейнятий більше тим, яку ж йому трагічну картинку виставити на аві у зв’язку з цією подією і рахуватиме співчутливі лайки, а не згадуватиме те, як нам було добре, коли ми вичитували у словнику різні типи фобій і реготалися з них, визначаючи, а якими ж фобіями хворі ми із ним.

До речі, а як називається страх страху фобій?

 

Матч-реванш? Кілька слів про вибори в ОВО№85.

17 липня 2016 року в семи виборчих округах відбудуться проміжні вибори народних депутатів України. Серед цих округів і виборчий округ №85 з центром у місті Калуші. До складу округу входять місто...

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха Кирила(Гундяєва) в українських греко-католиків виникло чимало запитань. Майже миттєво свою реакцію стосовно «Спільної декларації...

Заступник мера – депутат?

Як кажуть юристи: «Рішення суду не коментують, а виконують, або принаймні оскаржують.» Я не юрист, тому висловлю кілька думок стосовно того, чи може бути заступник міського голови(член...

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в таксі і під час якої-небудь дурної російськомовної пісеньки, що лунає з програвача, кажете: «Який жах». У більшості...

Знищення місцевого самоврядування триває

Верховна Рада прийняла черговий «геніально-популістський» Закон про внесення змін до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (щодо поіменних голосувань...

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2015. – 196 с.