СТРАХ

Опубліковано:

Зранку 14 листопала, прочитавши про трагедію в Парижі (боляче так різонуло, бо рік тому почала вчити французьку мову), подумки зіронізувала: «А що, цікаво, придумають фейсбук та його мешканці у відповідь? Які свічки, квіти і т.д.?» Сама ж себе зупинила, бо стало соромно: не можна так». Виявилося, можна, бо за годину-дві френд-стрічка зарясніла французькими прапорами. Немов маскарад: усміхнені красиві люди загорнуті у прапори. І річ не у соцмережевих баталіях про колір прапорів, квіти біля посольства, про співчуття чи зловтіху. То особиста справа кожного. Лякає те, як швидко ми ведемося на все це, миттєво вступаючи в дискусії щодо кольору прапорів на аватарках та щодо того вболівати чи ні. Як ми не замислюючись, висловлюємося менторським тоном щодо того, що мають робити інші. Немов заковтуємо наживку. Невже ми всі піддослідні кролики або учасники якогось масштабного проекту? І ось тоді стає по-справжньому страшно. Ти або маєш брати участь у колективному психозі або стати його жертвою. Чи є з цієї божевільні третій шлях? Я пішла до книгарні і купила «Покору» Уельбека. Бо це французький роман французького письменника. Бо направду, прикро, що через купку психопатів може раптом обірватися твоє життя, коли ти підеш по книгу або круасани. А у відповідь ти отримаєш потік звинувачень щодо неправильної політики твоєї держави і мало хто думатиме про те, що нас має об’єднати на цій планеті не расова асиміляція, а прагнення миру.

То я про що? Про нашу активність, що зашкалює у соцмережеах і є нижчою плінтуса в реальному житті. Бо погодьтеся, коли інформіацію про якусь подію лайкає більше людей, аніж приходить на саму подію, – то трохи неправильно. Мало би навпаки, мабуть, бути. Але так легше і простіше. І хтось, у проекті якого ми беремо участь, знає про це. І мимоволі стає лячно, що третя світова війна буде, але говоритимуть не гармати. А ми танцюватимемо, замотані у прапори, на руїнах колишніх цінностей.

А ще я дуже боюся, що коли помру, мій син буде перейнятий більше тим, яку ж йому трагічну картинку виставити на аві у зв’язку з цією подією і рахуватиме співчутливі лайки, а не згадуватиме те, як нам було добре, коли ми вичитували у словнику різні типи фобій і реготалися з них, визначаючи, а якими ж фобіями хворі ми із ним.

До речі, а як називається страх страху фобій?

 

Блоги

Мирон Дмитрик

Переверніть вже того човна до бісової матері!

Коли я чую "Не розхитуйте човен" чи "Не діліть українців" як

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ:

mm
Ольга Деркачова

М’ятний чай

- Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито

mm
Ольга Деркачова

СТРАХ