М’ятний чай

Опубліковано:

– Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито буркнула вона. – Я ж зробила тобі для цього спеціальну підставку.

Диск, як вона його назвала, декупований? Техніка декупаж. Вічно вона щось таке віднайде-вигадає. Що колись було на тому диску? Улюблена музика? Старі фото?

– Докторська дисертація, – розсміялася тоді вона.

Тепер він ставитиме горнятка з чаєм на підставку з трояндами бузкового кольору (то вона визначила колір декупажних трояндочок). Ні, він так жодного разу і не поставив жодного горнятка на цю дискову підставку. Було шкода. То ж вона робила. Саме для нього.

Колись…

Листочки свіжої холодної м’яти тьмяніють у прозорому горняткові. Горнятко на блюдечку. Жодних тобі декупажних підставо-дисків. Виловлює один із них з окропу. На смак прохолодний. Таки, як вона колись. Вона пахла м’ятою. Коли ж він цілував її, то відчував свіжість і прохолоду на вустах. Запах свіжості – це було найперше, що він пам’ятав про неї. А ще тіні… Вони перечікували червоне світло.

 – Дивись! – вигукнула вона.

Простягнула руку вперед і на дорозі з’явилися тіні її пальчиків. Він простягнув свою долоню так, щоб тіні доторкнулися одине до одного.

– Відчуваєш? – прошепотіла.

Він відчував. Навіть більше, аніж йому хотілося би. А ще він хотів знати, якщо так калатається серце, коли тінь торкається тіні, то що ж буде, коли…

І був тоді присмак м’яти, і була музика, і було тільки їхнє небо.

А тепер літня веранда і чай з листочками м’яти, прохолодної, як її шкіра. І підставочка-диск, на яку він поскладав свої спогади.

Музика, розмови, вуличний шум. У будень день тут набагато спокійніше і тихіше. Так тихо, що можна почути кроки перехожих. Добре, що хоч спогадам не потрібна тиша. Їм не потрібні ні місце, ні час. Тільки ти.

Спогад до спогаду, листочок до листочка. Тінь до тіні. Ніжність до ніжності.

– Ну, хто ж ходить до кав’ярень з підставками для горнят? – вдавано сердито буркнула вона, поцілувала його у щоку і сіла поряд. – Я повернулася раніше. Ти ж не проти?

Переплелися пальці, розчинилися тіні, а з бузкових троянд пурхнули метеликами м’ятні спогади.

Блоги

Мирон Дмитрик

Переверніть вже того човна до бісової матері!

Коли я чую "Не розхитуйте човен" чи "Не діліть українців" як

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ:

mm
Ольга Деркачова

М’ятний чай

- Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито

mm
Ольга Деркачова

СТРАХ