• USD = 27.60  / 28.22 
  • EUR = 29.16  / 30.15 
  • RUB = 0.43  / 0.48 
 +1°
Інформаційний портал "Стик"
 
 

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Опубліковано: 04/12/2015 - 14:06

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в таксі і під час якої-небудь дурної російськомовної пісеньки, що лунає з програвача, кажете: «Який жах». У більшості випадків, таксист радісно підхопить тему і… почне говорити про погані дороги, або пробки, або владу. Не повірила їй. Перевірила. Направду так є…

У контактних єдиноборствах є така хитрість: натискаєш на якусь неважливу периферійну больову точку супротивника, аби він інстинктивно зреагував на біль, залишивши без захисту точки вкрай важливіші. Щось таке відбувається зараз і з нами. Покоцані дороги – це та точка, на яку натискають зараз, щоб відволікти і десь натиснути ще сильніше. Бо дороги можна відремонтувати, а з несмаком та підміною культурного простору усе набагато складніше, ніж з підміною дитини в родильні.

Ми борсаємося у тих калабанях, обурюємося курсом валют і шаленством тарифів - і це нормально, от тільки ненайболючіше, що може бути. І мені направду страшно, що Крим без електрики зловтішно "зашкалив" спільноту більше, аніж висловлювання українців ХХІ століття, мешканців Івано-Франківська про те, ЯК їм не подобається, що поряд із ними ходять онкохворі люди. Розумію: Крим – то півострів, Івано-Франківськ – невеличкий обласний центр. Світло рано чи пізно увімкнуть, бо так вигідно нашим державцям. А УВІМКНУТИ людині здоровий глузд – то вже важче. Увімкнути людині здоровий глузд - то вже не монтера треба, і тим більше не президента. Тут цар потрібен. Свій. У голові...

Хтось скаже, що так і треба кримчанам. Але мені чомусь думається, про когось дуже хорошого, хто може померти, бо через темряву йому не буде вчасно надано допомоги. Думається, про дітей, яким треба вчити уроки і згадую себе, що дорослішала в епоху відключення електрики. Літературу і мову ще так-сяк можна було вчити при свічці, а от алгебру з геометрією – важкувато…

А ще думалося, чи от ходили на виставу «Оскар і Рожева Пані» і плакали над долею бідного хлопчика ті, хто втридорога продає фрукти біля лікарень. Мабуть, ходили – бо ж то престиж і понти. А бізнес – то бізнес.

Отак і живемо на татамі постійного маніпулювання нашими больовими точками. Таке відчуття, що знаходимося у поїзді, що мчить із шаленою швидкістю. От лише без машиніста…

Відчуття подібної безвиході та неминучості прийшло до мене ще у студентські роки. У нас в універі колись був гардероб. З приходом холодів я усе чекала, що він от-от запрацює. І ми не будемо суватися коридорами та аудиторіями в куртках. Відчуття було таке, що ти не в універі, а на вокзалі. Осінь перейшла у зиму. Гардероб не запрацював. В аудиторіях був такий холод, що навіть якби він і працював… І ми сиділи в аудиторіях не лише у куртках, а у рукавицях та шапках. У кожній аудиторії – міні-вокзал. Особливо у п’ятницю, коли до шуб і кожухів додавалися ще наші сумки.

А потім гардероб зник. Замість нього поставили диванчики. Звісно, сидіти у куртках зручніше, аніж стояти без куртки. Було у мене всяке в студентські роки: холодно, голодно, важко. Але ніщо мене не доводило до відчаю так, як ота порожнеча від гардеробу. Бо поки він був, то була хоч якась надія, що рано чи пізно ми ним почнемо користатися, що вокзал – то тимчасове явище. Мабуть, то дурниця. Але…

Нещодавно була на вечорі пам’яті Опанаса Заливахи. Гарно було. Людей багато… Але стояли ми між картинами у кожухах та шапках. Не знаю, як на мене – це дикість. Так само, коли дама у спортивній кофті на зауваження своєї подруги сердито відповіла: «Я ж у філармонію йшла, а не до ресторану».

Не Україна, а суцільний вокзал із його залами очікування. Хтось бомжує, хтось тікає, хтось робить вигляд, що не помічає торбів у клітинку. Мабуть, порівняно з цим всім розбиті дороги – то вже й не таке страшне дикунство. Порівняно із нашим дикунством щоденним.

А ми… Ми одягнемо вишиванки, поверх них кожухи та й чекатимемо на вокзалі Україна допоки отой біль нас остаточно не доб’є.

 

Матч-реванш? Кілька слів про вибори в ОВО№85.

17 липня 2016 року в семи виборчих округах відбудуться проміжні вибори народних депутатів України. Серед цих округів і виборчий округ №85 з центром у місті Калуші. До складу округу входять місто...

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха Кирила(Гундяєва) в українських греко-католиків виникло чимало запитань. Майже миттєво свою реакцію стосовно «Спільної декларації...

Заступник мера – депутат?

Як кажуть юристи: «Рішення суду не коментують, а виконують, або принаймні оскаржують.» Я не юрист, тому висловлю кілька думок стосовно того, чи може бути заступник міського голови(член...

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в таксі і під час якої-небудь дурної російськомовної пісеньки, що лунає з програвача, кажете: «Який жах». У більшості...

Знищення місцевого самоврядування триває

Верховна Рада прийняла черговий «геніально-популістський» Закон про внесення змін до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (щодо поіменних голосувань...

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2015. – 196 с.