Приколи від Миколи, або математичні метаморфози регіоналів

  • 180x150
  • Опубліковано:

    З 22 серпня подорожчав хліб. Начебто не набагато – тільки на десять копійок. Я майже щодня купую буханку «Дарницького» та нарізний батон Івано-Франківського хлібокомбінату. У сім’ї ж троє хлопців. Продавці, лише забачивши мене, вже кладуть на прилавок товар, а я, у свою чергу, тримаю напоготові 7 гривень 5 копійок, які маю викласти за хліб. Та у середу довелося поритися у кишені.

    – Ось так приколи від Миколи, – згадав фразу одного російського гумориста з українським прізвищем, почувши новину. Я мав на увазі Миколу Азарова. Бо за хлібом вибіг, благо крамниця під боком, у перерві на телерекламу, як лише «донбаській подарунок» почав з екрану щось белькотіти про покращення життя вже сьогодні, соціальні гарантії та інші фантастичні речі. А за ним і наш «красномовний» прем’єр видав свою тираду, згідно з якою кожний пересічний українець мав би упісятися від щастя, усвідомивши, як зросла, економіка нашої держави під мудрим керівництвом партії регіонів.

    Щоправда, я сходив до туалету, перш ніж, повернувшись додому, узявся за конкретні підрахунки. Лише не став радіти за усю Україну, а обмежився мікроекономічними показниками окремо взятої української родини. І то чи я не вельми сильний математик чи наш президент тупий у лінгвістиці, зрештою, що він вже неодноразово довів, але якесь дивне «покращення життя» моїй сім’ї вибив калькулятор. Воно дорівнювали приблизно мінус 1 гривня 40 копійок у тиждень. І це лише на одному хлібі, котрий, як відомо, є стратегічним продуктом. Його подорожчання, як правило, тягне за собою зростання цін і на інші харчі.

    Та син-математик роз’яснив суть цього парадоксу. Виявляється, у математиці два мінуси в кінцевому рахунку дають один плюс. Далі вже докумекав сам. Мабуть, регіонали чудово знали про ці метаморфози, втіливши науку в реальне життя. Виходить на таке, що мінус в моєму «покращенні» та сусіда це плюс, скажімо, в добробуті Віктора Януковича. Мінуси моїх батьків-пенсіонерів та таких самих стареньких батька та неньки сусіда, плюс Азарова. Аналогічні математичні знаки інших звичайних українців перетворюються на плюсики, звісно, у фінансовому розумінні цього слова, Януковичу-молодшому, Ахметову, Ківалову, Чечетову, Єфремову та іншим членам цієї гоп-компанії, яка нині править Україною. І з цієї точки зору уся та політична реклама партії регіонів, як з залученням одного П. та другого П. і представників народу – якесь чудо, стилізоване під робітника, бабка-кульбабка і ще якась чувіха – щаслива домогосподарка чи ще щось таке (при вигляді останніх виникає асоціація з акторами-невдахами рівня третіх ролей) такі правдива.

    Зрештою, моє покоління з подібною ситуацією вже знайоме. Пам’ятаєте, у радянські часи був популярним такий анекдот, як виступає на черговому з’їзді КПРС Брежнєв і пророкує, мовляв, у наступній п’ятирічці ми будемо жити ще краще. І тут чути голос з залу: «А ми?»

    Погодьтеся, те, що відбувається зараз майже ідентичне тому, що ми вже проходили. Тільки насторожує одна фраза зі вже згаданої політичної реклами регіоналів, як Янукович чесно зізнається, що це тільки їхні перші кроки. Рятуй нас Боже від того, що може бути далі… 

    (Visited 52 times, 1 visits today)
  • 180x150