«Страсний» Кодекс

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Історія українського парламентаризму знає лише два приклади такого завзяття наших депутатів до роботи. Це, вибачте за пафос, вікопомна Конституційна ніч і те дійство, котре відбулося у ніч на нинішню Страсну П’ятницю. Йдеться про прийняття Верховною Радою нового Кримінально-процесуального кодексу. Що й казати, документ надзвичайно важливий, хоча далеко не такого ґатунку як Конституція. Та ми живемо у такій державі, коли він може стати значно ближчим нам до «тіла», ніж головний Закон країни. Натякаю на усім відоме прислів’я про те, що від суми та тюрми не треба зарікатися. Зауважу, що воно не українське. І навіть не запозичене, а прийшло зі Сходу, з ментальністю тієї народності, представники якого нині й очолюють українську владу. Можливо, це й пояснює, чому з таким поспіхом приймався кодекс. Адже сьогодні вони Луценка посадили, а завтра…

    Якби не хотіли, але не обійдемося без містики. І не тільки тому, що дійство відбувалося у ніч на сумнозвісне 13 число. За якимось, мабуть, наперед передбачуваним збігом обставин, воно співпало з чи не найбільш знаковою у житті людства подією, яка трапилася понад дві тисячі років тому. Зрозуміли, на що натякаю. І чи не так само з допомогою нового КПК нинішня влада намагається розіп’яти весь українській народ.

    Та, ні, запевнюють можновладці. Вам буде добре. Тільки знову ж такі, в уяві постає картина, як хлоп «завалює» дівку і долаючи її спротив, переконує, що їй сподобається.

    Наприклад, чи не найбільш активний критик цього КПК Арсеній Яценюк вважає, що влада перетворює кримінально-процесуальний закон на кодекс кримінальних переслідувань, зазначивши, що він значно розширює повноваження прокуратури та СБУ, нівелюючи при цьому, інститут незалежності слідчих. Нагадаємо, що опозиція внесла понад чотири тисячі (!) поправок до проекту, на які провладна парламентська більшість просто начхала. Були відхилені навіть ті поправки, які пройшли через профільний комітет Верховної Ради. До речі, в кулуарних розмовах з нашими суддями, бо поки не буде опубліковано повний текст КПК вони щось конкретно коментувати не в змозі, почув, що така позиція депутатської більшості, м’яко кажучи, незрозуміла. Тим більше, що згадані поправки з точки зору юристів-професіоналів були вельми доречними. Та, в результаті, Рада проголосувала виключно за той кодекс, який був народжений в нетрях адміністрації Президента. Не дивно, що опозиція відмовилася брати участь у тому фарсі. Як висловився ще в перший день обговорення проекту КПК відомий юрист, колишній член Верховного Суду України, депутат Володимир Мойсик, слухати ту галіматью, і покинула залу засідань. І в кінцевому рахунку новий КПК був такі прийнятий, тільки це дійство відбулося, як полюбляє казати один мій знайомий, дещо у неприродній спосіб. Судіть самі, за офіційними даними, згідно системи “Рада», за цей кодекс проголосував 271 депутат. Хоча, як зазначено в багатьох Інтернет-повідомленнях, реально в той момент у залі перебувало близько п’яти десятків депутатів. Серед них лише один представник опозиції Андрій Шевченко, котрий поставив на голосування поправку №3659 щодо прав журналістів на збереження таємниці джерел інформації. Звісно, вона не пройшла. Але, судячи з цифр, котрі навели вище, виходить, що доволі серйозний правовий закон був прийнятий у неправедний спосіб. Тож якої справедливості від нього чекати?

    Ще раз нагадаю, автори документу наполягають на тому, що з його запровадженням, зокрема, зменшиться кількість безпідставного затримання людей, а ті, що все ж опинилися під вартою, не сидітимуть там роками, бо є у нас і такі випадки, поки суд не поставить кінцеву крапку в їх справі. Наприклад, у новому КПК вже немає такого поняття, як повернення справи на додаткове розслідування. Не вдаючись в особливі подробиці зазначу, що, загалом, це можна розглядати як демократичну норму. Мовляв, немає конкретних доказів вини, закривайте справу, а мордуйте людину морально і фізично, особливо, якщо вона перебуває під вартою. А якщо особа такі винна, інша річ, що слідство та обвинувачення погано спрацювало…

    Між іншим, однією з переваг нового кодексу його автори вважають рівноправність сторін, мається на увазі, обвинувачення та захисту, у процесі. Зокрема, у них будуть рівні права у представлені доказів у суді. Щоправда, виникає запитання, а чи є рівні права у прокурора та адвоката щодо їх збору?

    Не можемо не оминути ще таку демократичну норму, як передбачений кодексом суд присяжних. Вершитимуть правосуддя, але тільки, у справах про особливо тяжкі злочини, де передбачена максимальна міра покарання, троє суддів та три присяжних засідателі. Та, перепрошую, як на мене, суд присяжних є дванадцять осіб, різного соціального та професійного плану, які до суддів практично не мають відношення. Вони, нагадаємо, виносять не вирок, а вердикт щодо вини чи невинуватості людини у скоєні злочину, в якому її обвинувачують. А вже професійний суддя визначає міру покарання. Прийнята ж модель суду присяжних, тут радше сказати, пристяжних, по суті, нічим не відрізняється від суду з народними засідателями, який існує у нас давно. Коротко кажучи, змішалися в купу коні, люди…

    Не будемо довго зупинятися на інших новелах цього закону. Тим більше, що плануємо до цього залучити професійних юристів. Прокурорів, адвокатів, суддів тощо. Та коли це буде, невідомо. Адже попри нічну звитягу частини депутатів, новий КПК ще не підписаний Президентом. Нагадаємо, Віктор Янукович заявив, що це зробить лише після того, як кодекс перевірять міжнародні експерти. Але й тут все грає. Бо один з авторів КПК у новій редакції стверджував, що цей документ пройшов три експертизи Ради Європи та включив у себе понад 90 відсотків зауважень та поправок, наданих європейськими експертизи. Тоді навіщо проводити чергову? Виходить на таке, що три попередні були неякісні, то де гарантія, що не буде такою самою й четверта. Або інша версія – автори кодексу так внесли вищезгадані поправки, щоби вони влаштовували лише певне коло осіб.

    До речі, може саме це й викликає такий спротив громадської думки, і не тільки, відносно нового кодексу. Адже він вийшов з нетрів адміністрації Президента, а що доброго може звідти вийти. Викликає певні підозри навіть таке, ще раз зауважу, демократичне нововведення, як внесення у перелік мір запобіжного заходу як домашній арешт. І хто цією нормою закону буде користатися? Чи не ті «мажори», про дії яких останніми роками написано чимало (йдеться про ДТП з тяжкими наслідками, зґвалтування і навіть вбивства), котрих й при нині діючому «репресивному» Кримінально-процесуальному кодексі тяжко притягнути до відповідальності. Для цього потрібне збурення громадської думки, публікації у засобах масової інформації і таке інше.

    Водночас дивує, що, в черговий раз нагадаємо, практично були відкинені пропозиції таких фахових юристів як Арсеній Яценюк. Володимир Мойсик, Роман Зварич, котрий, до речі, підготував альтернативний проект КПК. Мабуть, ці люди не тупіші за європейських експертів.

    (Visited 15 times, 1 visits today)
  • 180x150