• 180x150
  • Категорія: Персона

    ДМИТРО ДОБРОДОМОВ: «МИ БІЛЬШЕ ЗНАЄМО ПРО СОМАЛІЙСЬКИХ ПІРАТІВ І ПІНГВІНІВ, НІЖ ПРО ТЕ, ЩО РОБИТЬСЯ НА СУСІДНЬОМУ ПОДВІР’Ї»

    ДМИТРО ДОБРОДОМОВ: «МИ БІЛЬШЕ ЗНАЄМО ПРО СОМАЛІЙСЬКИХ ПІРАТІВ І ПІНГВІНІВ, НІЖ ПРО ТЕ, ЩО РОБИТЬСЯ НА СУСІДНЬОМУ ПОДВІР’Ї»

      Дмитро Добродомов – відомий журналіст-розслідувач, ге­неральний продюсер львівського телеканалу ZIK. Журналістськими розслідуваннями він займається уже 14 років. Точкою відліку стала газета «Експрес», однак три роки тому Дмитро Добродомов став співзасновником львівської Аген­ції журналістських розслідувань і тижневика «Інформатор», який за два роки існування став одним з кращих видань України. «Інфор­матор» отримав безліч нагород, обійшовши центральні телекана­ли та газети. Зокрема, його відзна­чили у трьох номінаціях конкурсу «Честь професії». Нещодавно Дмитро Добродомов вирішив за­пустити відеоверсію газети «Ін­форматор». Так з’явився теле­канал ZIK (колишній УТ-Захід), який св

    Надія СТЕФАНІВ: Професія судді означає справедливість

    Слово “перший», точніше, «перша» немов червоною ниткою проходить скрізь життя моєї співрозмовниці. Судіть самі – це перша на Прикарпатті жінка, яка очолила обласний, нині правильно казати Апеляційний суд. Представлення Надії Стефанів на цю посаду відбулося наприкінці минулого року. Якщо згадати своєрідний табель про ранги, котрий діяв ще донедавна, то кваліфікаційний клас Надії Степанівни прирівнювався до генеральського. Отож, по суті, маємо в області першу жінку-генерала. І оце слово «вперше» ще не раз буде звучати у нашій розмові, яку почали з традиційного запитання, що спонукало цю симпатичну жінку свого часу пов’язати свою долю з відповідальною і далеко не завжди вдячною професією судді? – Думаю, це пов’язано з тим, що ще під
    Олександр Сич: Докладу максимум зусиль, аби сконсолідувати  депутатів обласної ради незалежно від партійної належності

    Олександр Сич: Докладу максимум зусиль, аби сконсолідувати депутатів обласної ради незалежно від партійної належності

    Із новообраним головою Івано-Франківської обласної ради Олександром Сичем ми зустрілися напередодні Дня місцевого самоврядування, який з 2000 року в Україні відзначають 7 грудня. Проте наша розмова, яку пропонуємо вашій увазі, вийшла за рамки інформаційного приводу.   «Бутафорне самоврядування й бутафорна демократія» - За вашими словами, єдиним бастіоном народовладдя в Україні нині є місцеве самоврядування. Як би ви охарактеризували стан сучасного українського самоврядування з огляду на його ще радянську еклектичну природу? О. Сич: За своєю суттю воно ще є далеким від того змісту, який вкладено в ньому, й від тих принципів, що  закладені в Європейській хартії місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування — це орган влади, що його обрали люди

    Архіви КГБ розповідають про співпрацю з ОУН батька Ющенка – Андрія

    Андрій Ющенко співпрацював з бандерівцями в той час, коли був скерований вчителем на Західну Україну. Документи КГБ свідчать, що він не відмовився від своїх поглядів про незалежність України і тоді, коли повернувся на Сумщину, – про це пише історик Володимир В'ятрович в публікації для TСН.ua.   Вперше за антирадянські настрої А.Ющенко був засуджений трійкою НКВД у 1937 році. Під час другої світової війни був в'язнем нацистських таборів – Андрій Ющенко потрапив у полон 30 липня 1941 року і 14 разів перекидався з табору в табір на території Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Франції, аж поки не був звільнений американцями.    Після війни Андрія Ющенка, радянського вчителя, ветерана війни із Сумської області відправили у Західну Україну. Це в

    Водолаз-рятувальник

    «Боятися треба не мертвих, а живих», — ця фраза в устах мого співрозмовника — водолаза-рятувальника Івано-Франківської обласної водолазно-рятувальної станції 45-річного Олександра Кадобняка звучить далеко не тривіально. Зокрема, на його рахунку чотири врятовані життя на воді, та ще більше доводилося розшукувати тих, кому вже, на жаль, допомогти не було чим. - Мертвого розшукав, узяв на руки і підняв, — продовжує Олександр відповідати на запитання, наскільки страшно опинитися під товщею води наодинці з утоплеником. — А коли рятуєш живого, то не знаєш, що від нього чекати. Треба остерігатися, аби самого не втопили. Бо люди в такій ситуації, як правило, впадають у паніку. Випадок на озері Приводом для нашої зустрічі став випадок, про який ми вже

    Михайло Андрусяк та Ігор Кічак: Герої серед нас

    Буває так, що долі деяких людей перехрещуються, зливаються якщо не в єдиний потік, то в річку чи море зі спільним початком, схо­жим руслом. Час від часу вода ви­ходить за береги – це пік почуттів тих людей, найгостріші емоції та відчуття. Якщо ж дві ріки з’єднати, то все те, що збережене в них, пе­режите передасться від однієї до другої. Напевно, таке злиття душ пережили й Михайло Андрусяк та Ігор Кічак, автор та герой, творець і його шедевр. Зустріч з Михайлом Андруся­ком та Ігорем Кічаком відбулася у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Символічно, але того дня вони святкували свої ювілеї, що ще раз підтверджує не випадковість, а невідворотність знайомства цих двох видатних осо­бистостей. Пан Михайло перекона

    Ігор Баб’юк: молодий колектив служби міцнішає, працівники набувають професіоналізму

    За підсумками оперативно-службової діяльності прикарпатська міліція посідає перше місце в державі. В цьому успіху є вагома частка роботи карного розшуку. Недарма наказом УМВС керівника цієї служби підполковника міліції Ігоря Баб’юка занесено на Дошку пошани обласного управління внутрішніх справ. – Вважаю це не стільки особистим досягненням, як заслугою всього карного розшуку області, – сказав Ігор Васильович. – Не може не радувати той факт, що молодий колектив служби міцнішає, працівники набувають професіоналізму, досвіду. А ще два роки тому ми зіткнулися з досить гострою кадровою проблемою. Карний розшук на 80 відсотків складався з молодих, «необстріляних» оперативників, тож були побоювання, що не дамо собі ради. На щастя, вони не справдилися. Якщо

    ІВАН ДАНИЛИШИН: «Я ЗРОБЛЮ ВСЕ, ЩОБ КОЛОМИЙЩИНА БУЛА ЗДОРОВОЮ І СПОРТИВНОЮ»

    Результати цьогорічних виборів до місцевих органів самоврядування дають підстави сподіватись на розвиток Коломийщини, адже майже третина депутатів обласної ради або живуть у Коломиї, або мають безпосереднє відношення до писанкового міста. Коломийські ВІСТИ вирішили поспілкуватися з депутатом обласної ради, заслуженим працівником фізичної культури і спорту України, заслуженим тренером України з боксу, членом комісії Європейської Федерації боксу Іваном Данилишиним. – Пане Іване, що підштовхнуло Вас до депутатства? – Я бачу дуже багато проблем у спортивному житті нашої рідної Коломиї. Спортивні споруди у вкрай занедбаному стані, відсутні спортивні бази, у зв’язку з мізерною заробітною платою немає кваліфікованих тренерів, викладачів і це лише вершина айсберга. Том

    Я. Шинкарук: «Є багато над чим працювати…»

    Добігає кінця 2010 рік. І, як заведено, ми мимоволі оглядаємося назад, щоб проаналізувати і оцінити зроблене. Про попередні підсумки року, що минає, нашому кореспонденту розповів голова Косівської райдержадміністрації Ярослав Шинкарук. «Дітей нарешті «знімемо» з «порохової бочки» – 2010-й, безумовно, – непростий рік. Попри це, на моє переконання, нам спільно – громадам і районній владі все ж вдалося встигнути чимало зробити. Насамперед для соціального розвитку Косівщини. З січня ми вже здали 24 різні об’єкти і до кінця грудня плануємо додати до цього списку ще три, – з підсумку, власне, розпочав свою розповідь Я. Шинкарук. За словами голови райдержадміністрації, цього року на Косівщині прочинили свої двері п’ять нових буд
    Мер Коломиї Ігор Слюзар: Перестаньмо ділитися на фракції, а працюймо на добробут Коломиї

    Мер Коломиї Ігор Слюзар: Перестаньмо ділитися на фракції, а працюймо на добробут Коломиї

    Ігор Слюзар став мером Коломиї з третьої спроби. Хоча, свого часу й не підозрював, що колись привабить його ця сфера діяльності. Львів'янин за місцем народження, він приїхав до Коломиї у 1984 році після закінчення Львівського політехнічного інституту. Його направили на відомий у ті часи завод «Коломиясільмаш». Тоді у місті був великий прогрес, пов'язаний з тим підприємством. - згадує Ігор Богданович. - Було добре ставлення до молодих спеціалістів, які мали можливість швидке отримати житло. Там я пропрацював до 1996 року, пройшовши шлях від інженера механіко-енергетичного відділу до начальника технічного управління заводу. Далі став займатися приватним бізнесом. На нинішній день у Коломиї є такий відомий бренд як компанія «Спафіс» на 72 робочих місця, яка пр