15 000$ за місце в комісії. Як працює чорний ринок на виборах

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Члени комісій стратегічно важливі на виборах. Саме вони рахують наші голоси та затверджують протоколи з результатами виборів. Тобто можуть або відобразити чесні результати виборів, або спотворити їх.

    15 000$ за місце в комісії. Як працює чорний ринок на виборах - портал  новин LB.ua

    Для того, щоб отримати контроль над роботою комісії та спробувати протягнути через голосування членів комісії потрібне для кандидата чи партії рішення, треба мати у ній більшість голосів.

    На кожних виборах є два чорних ринки, які утворюються довкола виборчих комісій. Один ринок формують маленькі партії, які реєструються на виборах, мають право брати участь у жеребкуванні по всій країні та отримують представників у територіальних виборчих комісіях (ТВК).

    Ці партії технічні, вони не претендують на перемогу. Але вони йдуть до великих партій і пропонують реальним гравцям купити їхні місця в комісіях, аби ті могли завести своїх людей під брендом малих партій. Ціни різняться і в залежності від попиту можуть сягати навіть 15 тис. доларів.

    Другий чорний ринок — розрахунки з членами комісій. За офіційні кілька сотень гривень від держави члени комісій працювати, як правило, не збираються. Вони можуть піти на значно більші суми. І партії їх платять. Готівкою. Ці гроші не відображені у фінансових звітах партій. Суми можуть становити від кількох тисяч гривень членам ДВК (дільничних виборчих комісій) до 25 тис. гривень членам окружних виборчих комісій (ОВК).

    За рахунок коштів, які бюджети отримали від застави, можна було б оплатити роботу членів виборчих комісій. І так принаймні одне з двох проблемних питань могло б бути вирішене. Сума, яку вдалося зібрати завдяки заставам – понад 130 млн.

    Рух ЧЕСНО дослідив, як же утворюється чорний ринок у сфері виборчих комісій під час виборів, які ціни були цього року та розглянув можливі варіанти вирішення цієї проблеми.

    Продаж квот

    Виборчі комісії формуються з представників парламентських партій, які мають право на 2 гарантованих члени. Депутатські групи, які є в парламенті, мають право на 1 члена в територіальній комісії, коли укладають договори з партіями.

    На цих виборах група “За майбутнє” Ігоря Палиці домовилася про представництво в комісіях із партією “За майбутнє”, а група “Довіра” — з “Солідарністю жінок України”.

    Загалом членів комісії має бути 18, а від п’яти фракцій і двох депутатських груп подавалось 12 кандидатів. Більше того, парламентські партії разом з іншими мають право подати і по одній людині на жеребкування на решту 6 місць у кожній територіальній виборчій комісії.

    На жеребкування подаються не лише справжні гравці, які хочуть отримати мандати, а й технічні партії. І от ці технічні зазвичай подають на жеребкування абикого. Просто щоб зайняти місце.

    Коли такі представники потрапляють до складу ТВК, то їх навіть не можуть видзвонити і знайти, щоб вони прийшли на засідання. Через це виникають проблеми з кворумом, і  починаються торги.

    Якщо дрібна партія знаходить зацікавлену особу, є шанси продати свою квоту. Тобто велика партія, яка є реальним гравцем, платить гроші за квоту, і за документами малої партії заводяться потрібні їй члени комісій.

    “Все залежить від населеного пункту і ціни питання, і чи хтось хоче доформувати більшість у комісії. В Ірпені, наприклад, за квоту в ТВК могли просити від 5 тис. до 10 тис. доларів. Були й такі, що пропонували купити гамузом квоти по всій Київщині. Але я навіть не знаю, скільки б це все коштувало. А є регіони депресивні, що і за 500 доларів ніхто не візьме квоту. Або ближче до виборів дрібні партії демпінгують, бо нікому не змогли продати”, — розповідає Олексій Зіневич, який брав участь у виборах до Ірпінської міськради.

    Те, що ринок квот існує, підтверджує і колишній народний депутат Павло Різаненко, який на останніх парламентських виборах балотувався на Київщині від “Голосу”:

    “Голос” не брав участі у купівлі квот, але так чи інакше всі розуміють ціни на цьому ринку, бо ходять і пропонують же всім. Якщо дуже висока конкуренція, то може бути пару тисяч доларів за квоту в ОВК/ТВК. Чув випадки, коли ціну піднімали до 10 тис. доларів. Ну, це тоді, коли хтось фантазує собі, що, сформувавши більшість в ОВК/ТВК, вони зможуть отримати результат як треба. Це хибне уявлення. Але більшість у ТВК дуже важлива, коли мова йде про перерахунок і його чистоту”.

    Різаненко додає, що були випадки, коли ціну за квоту могли підняти до 15 тис. доларів. І ці суми можуть курсувати і на рівні місцевих виборів, куди депутати йдуть працювати безкоштовно, не отримуючи компенсації. Ті, хто платить такі кошти за квоти, однозначно захочуть отримати зиск — доступ до бюджету громади і таких ресурсів, як земля, ліс, заплава тощо.

    Для розуміння, у документі, який наведено нижче, є квота голови в одній з ТВК Київщини. І її взяла Партія зелених України.

    Ця партія не мала навіть кандидатів ані до облради Київщини, ані до якої-небудь райради, ані до міськрад. У Коцюбинській громаді, де квота Партії зелених виросла до голови, ця політична сила теж не кандидувалася.

    Зате інші політичні сили, які йшли на рівень облради, райради, міськради і навіть селищної ОТГ, не те що голови — взагалі свого представника в цій ТВК не отримали за жеребкуванням.

    Аналогічна ситуація була у цій же ТВК і з Європейською партією України Миколи Катеринчука. На всій Київщині вони подавалися до Фастівської ОТГ суто технічно і там програли. Загалом по всій Україні в партії було менше 0,2% кандидатів. Відповідно, ця партія з точки зору здорового глузду мала б претендувати на квоти не у Бучанському районі, а там, де їй треба відстоювати свої голоси — у Фастові. А Партії зелених взагалі нічого робити в цій області на рівні міст, оскільки там у неї немає кандидатів.

    Але ТВК формуються до реєстрації кандидатів.

    Можна, звісно, зробити так, щоб у жеребкуванні мали брати участь ті партії, які вже представлені в облраді, райраді чи міськраді. Але на цих виборах факт залишається фактом — квоти в ТВК, до прикладу на Київщині, отримали партії, які до балотування на Київщині не мали жодного відношення.

    Зокрема, це і “Рідне Закарпаття”, і “Рівне разом”. Загалом партій, які не кандидувалися в області на рівень міськрад і райрад і отримали при цьому квоти в ТВК, 52. І ці партії, які не балотувалися, мають сумарно 125 членів ТВК зі 165.

    “Рівне Разом” отримала 5 членів ТВК на Київщині, а “Рідне Закарпаття” — 4. Для розуміння, ті партії, які були близькі до подолання п’ятивідсоткового бар’єру в облраду, отримали по одному представнику. Хоча тут не можемо виключати і той фактор, що партії могли вчасно не подати своїх представників.

    Але попри всі ці факти боротьба з ринком продажу квот велася. З огляду на те, що у Виборчому кодексі не прописано, як обирають голову, заступника і секретаря, у ЦВК під час формування керівного складу надали перевагу парламентським партіям. Вони дійсно не зацікавлені у продажі квот. До прикладу, всі міські ТВК та районні ТВК Київщини мають представників голів від парламентських політичних сил. Але цього принципу, оскільки він не закріплений законом, не мають дотримуватися районні ТВК, коли формують ТВК в малих ОТГ, де може йтися про прибутки і продажі не просто квот, а квот голів комісій.

    Але й під час розподілу керівного складу в ТВК районів і міст були свої нюанси. По суті, на Київщині з-поміж парламентських партій головно постраждав “Голос” і на кілька відсотків ЄС. А непропорційно багато квот отримала ОПЗЖ. Примітно, що Київщину в ЦВК курує представник ОПЗЖ Сергій Дубовик.

    І тут варто зауважити, що на рівні області “Слуга народу”, ОПЗЖ та “Батьківщина”, у яких найкращі позиції в ТВК, вже сформували коаліцію.

    Інші квоти йшли на жеребкування.

    Ринок технічних партій дуже значний, з ним, як правило, не ведуть боротьбу, і застава їх не зупинила. По суті, в усіх містах Київщини кількість партій, які брали участь у виборах, у порівнянні з 2015 роком зросла.

    Десь чверть із них є реальними партіями, які кандидуються в низку рад, щоб перемогти. Решта — технічні проєкти, які використовують в тому числі для того, щоб торгувати квотами у виборчих комісіях.

    Боротися з чорним ринком можна двома шляхами: якщо введуть автоматичні пристрої для зчитування бюлетенів, і роль ДВК і ТВК стане більш формальною, або якщо квоти непарламентських партій будуть розподіляти жеребкуванням між тими партіями, які виграли на попередніх виборах на рівні обласних, районних і міських рад. У парламенті ж є гарантована квота для парламентських партій. Такий принцип застосували б і на місцевих виборах.

    Звісно, можуть бути випадки, коли партія віддає свої квоти іншому суб’єкту виборчого процесу без грошей. Просто тому, що в них є коаліційні домовленості. Але це швидше виняток, ніж правило.

    Тіньові зарплати членам ТВК і ДВК

    Витрати на виборчі комісії не обмежуються грішми, які треба заплатити за квоти. Офіційні кошти, які отримують члени ТВК і ДВК за свою каторжну роботу, просто смішні. Це кілька сотень гривень. Ось так розрахувалися офіційно з бюджету за роботу члена ТВК.

    Цього не вистачить навіть на їжу і каву, яку член ТВК має придбати, щоб провести кілька ночей у ТВК. І ця сума — відверте знущання, бо навантаження на членів ДВК і ТВК, та ще й за нової, ускладненої виборчої системи, просто шалене.

    В Ірпені членкиня ДВК Ольга Титенко загинула в ДТП. Її син, який теж був членом комісії, заснув за кермом від перевтоми. А члени ДВК отримують в рази менше, ніж члени ТВК. За ці кошти таксі не замовиш, щоб поїхати з дільниці.

    За таких умов дуже важко мотивувати громадян іти працювати в ТВК чи ДВК. Саме тому виникає ще один тіньовий ринок оплати праці. І на ньому діють свої розцінки, бо волонтерити, та ще й в умовах коронавірусу, більшість не готова.

    “На рівні міста член ДВК отримував, як я знаю, в середньому 2–3 тис. Гривень (за період виборів – прим. ЧЕСНО). Хтось платив у доларах і давав 100 доларів. Секретар і заступник у місті могли отримати 4–5 тис. гривень. А у ТВК вже ціни росли з 5 тис. до 10 тис. гривень. Особливо цінні і професійні люди на рівні ТВК могли отримати і до 15 тис. гривень. Але це одиниці”, — розповідає Зіневич.

    Ринок ДВК, по суті, не так залежить від продажу квот. Тут все простіше. ТВК реєструє членів ДВК від кандидатів. Тому, хто хоче мати побільше своїх представників у дільничних комісіях, легше просто реєструвати техкандидатів на посаду голови і подавати кандидатів на жеребкування.

    Члени комісій вже на першому засіданні можуть питати одне одного про гонорари, і так інформація про суми стає відомою.

    “На цих виборах, як я чув, пропонували членам ДВК від 1,5 тис. до 3 тис. гривень. Дуже цінується фізична та психологічна витривалість, поєднані з певним досвідом, бо є випадки, коли будуть просто безсонними днями і ночами вимордовувати, щоб люди вже здались і підписали, що підсунуть. Бачив випадки, коли людина, до прикладу, не голова виборчої комісії, а вона, по суті, неформально керує процесом, бо в неї є і хист, і компетенції, і відповідний досвід, і психологічна стійкість”, — розповідає Різаненко.

    Він додає, що для ТВК та ОВК, як правило, партії пропонують 10 тис. гривень. Якщо член виборчої комісії має хороший досвід, може отримати і 20–25 тис. гривень за місяць роботи. ОВК і ТВК, зі слів Різаненка, — це еліта виборчого процесу. Туди будь-кого не поставлять. Як правило, на ці місця заводять юристів. Якщо це голова чи секретар, то надбавки можуть бути на рівні 5–10 тис. Все це обговорюється між партіями і тими, хто йде в комісії.

    Різаненко наголошує, що для членів комісії дуже важливо, чи з ними розрахуються, тому до нових партій ставляться дуже насторожено. Як правило, членство в комісіях не має нічого спільного з політичною ідеологією.

    Дуже часто після виборів до Руху ЧЕСНО звертається низка членів ДВК і ТВК, яким обіцяли і не розрахувалися. І от нещодавно був мітинг під Київрадою. Так, у кандидата Пальчевського, який програв вибори в Київрадувимагали кошти за роботу в комісіях.

    Як держава може вплинути на ситуацію

    Застави вже довели, що вони не спрацьовують як запобіжник. Кількість партій, які брали участь у виборах, зросла. І не лише загалом по Україні, а і в конкретному регіоні — на Київщині.

    Гроші від застави могли б принаймні частково вирішити на цих виборах питання тіньового ринку зарплат членам виборчих комісій. Так, застави могли б на цих виборах стати джерелом реальних коштів для членів ОВК, ТВК і ДВК, щоб людям не платили символічні кількасот гривень. Члени комісії не переживали б, чи розрахуються з ними, і мали відчуття, що їм платять офіційно, а не готівкою.

    І ці кошти можна було б спрямувати на оплату праці членів виборчих комісій. І ті, хто пішов волонтерити в комісії, поділяючи ідеологію партії, і ті, хто вирішив просто заробити, отримали б справедливу компенсацію офіційно з бюджету.

    “Це, звісно, заощадило б партіям кошти і упрозорило розрахунок між партіями і членами комісій. І це було б справедливо, бо партії платять заставу, і вона б пішла на більш якісну організацію виборчого процесу”, — каже депутат Київської облради Роман Титикало (“Європейська солідарність”).

    Але з огляду на те, що застави не є сталою величиною і залежать від кількості кандидатів та виборців, розміру мінімальної зарплати, держава не повинна розраховувати на суб’єктів виборчого процесу і має брати на себе відповідальність і за фінансування належного рівня оплати праці членів комісій, і за організацію другого туру в громадах, які цього потребують.

    Що стосується чорного ринку квот, то його не може регулювати застава. Тут дійсно можна ввести правило, що у жеребкуванні беруть участь лише ті партії, які перемагали на рівні облради, райрад та міськрад у конкретній області. Тоді не буде засилля “гастролерів”.

    (Visited 17 times, 1 visits today)
  • 180x150