Фіктивний хабар: як майбутньому голові волинського Держгеокадастру шиють «кримінал» і кому це вигідно

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Після серії гучних звільнень попередніх трьох керівників Держгеокадастру у Волинській області, які були причетні до дерибану землі та оборудок, відомство мало отримати нового керівника – Ігоря Левчика, проте «несподівано» його ловлять на буцімто отриманні хабаря.

    Відбувається це вже на другий день після оголошення результатів конкурсу на посаду, проте передує цьому річна історія «шиття» кримінальної справи, в якій фігурує підставний «потерпілий», з якого буцімто вимагали гроші за оренду землі, та є низка дивних неспівпадінь, пише СТИК з посиланням на Волинські новини.

    «Хабар» за те, чого чиновник зробити не міг?

    20 лютого прокуратура повідомляє про те, що начальника міжрайонного управління у Ківерцівському та Рожищенському районах ГУ Держгеокадастру Ігоря Левчика та сільського голову Копилля, що на Маневиччині, Костянтина Давидюка викрили на одержанні 3700 доларів США неправомірної вигоди. Мовляв, гроші вимагали в підприємця, який хотів взяти в оренду землю.

    Проте 27 гектарів, про які йдеться, – це землі невитребуваних паїв, і розпоряджається ним не Держгеокадастр, а сільська рада, до якої землі відносяться. Тим паче, що землі знаходяться в Маневицькому районі, в той час як у підпорядкуванні Левчика – Рожищенський та Ківерцівський. То що міг «вирішити» чиновник, який не мав жодних повноважень в цьому питанні і впливав на його «вирішення» не більше, ніж сам «потерпілий»? Однак, про все за порядком.

    Як неіснуючий «бізнесмен» шукав землю для неіснуючих «інвесторів» з Нідерландів

    На початку 2019 року до Ігоря Левчика звернувся такий собі Анатолій Вікторович Сівіч – лучанин, який видає себе за представника голландської фірми, яка буцімто хоче взяти в оренду землю для вирощування енергетичної лози на експорт. Забігаючи наперед: жодної фірми, голландців чи самого «бізнесмена» насправді немає.

    Відповідно до посадових обов’язків, Левчик має інформацію про вільні ділянки, тому пропонує декілька варіантів – першою чергою ті, що виставляються на аукціон. Проте Сівіч від них відмовляється, на що йому пропонують варіант з орендою ділянок із невитребуваних паїв поблизу сіл Холоневичі та Знамирівка. Сівіч погоджується, проте земельна комісія Цуманської селищної ради відмовляє Сівічу в наданні землі в оренду. Після чого він звертався і в Довжицьку сільську раду, але там потрібної ділянки не знайшлося.

    Зрештою Сівіч зупиняє свій вибір на ділянці в 50 гектарів поблизу села Копилля. Це землі, якими довгі роки ніхто не користувався, і щось вирощувати на них зараз просто неможливо. Проте Сівіч на це не зважає, подає заяву в сільську раду, отримує дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо земель невитребуваних паїв на 50 гектарів. Йому пояснюють процедуру оформлення документації та радять звернутися до проектантів. За виготовлення документації треба було заплатити понад 150 тисяч гривень, адже в масив входять більше 300 ділянок, на кожну з яких треба документація.

    «Сівіч декілька разів консультувався зі мною щодо процедури, проте я ні разу навіть не натякнув на необхідність платити мені якісь кошти. Разом з тим, проектантка Ткачук, яка робила йому документацію, зауважила, що чоловік, м’яко кажучи, дивний – надовго пропадає, не відповідає на дзвінки, боргує кошти за виконану роботу. Вже тільки потім стало зрозуміло чому – нічого платити він не збирався і жодна земля йому не була потрібна», – пояснює Ігор Левчик та пригадує, що дзвонив до Анатолія Сівіча і нагадував йому, що треба оплатити послуги проектантів.

    «Мені було незручно перед проектантами, яких я порадив Сівічу, а він боргував їм кошти. Зрештою він заявив, що хоче розрахуватися з ними готівкою, проте проектанти наполягли, що робити це потрібно за перерахунком», – пригадує Левчик.

    Історія ця тривала близько року. 19 лютого Ігор Левчик переміг у конкурсі на заміщення посади голови Держгеокадастру в області. І вже наступного дня до нього телефонує той самий Анатолій Сівіч й каже, що треба зустрітися.

    «Він сказав, що вже є рішення Копиллівської сільради про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду землі. Попросив мене з’їздити в Копилля і проконсультувати його щодо заключення договору оренди. Я відповів, що поїхати не зможу: було багато справ і робочі зустрічі. Але він натомість пообіцяв: якщо з’їжджу з ним в Копилля та проконсультую щодо оренди, то він нарешті заплатить проектантам, перед якими я за нього поручився. Тому я погодився. Тим паче, що Сівіч запевняв, що це не займе багато часу.

    Дорогою він переконував, що з Нідерландів вже їде потрібна техніка, є погодження маневицького Держгеокадастру, тому треба орендувати наступні ділянки і так далі. В селі Тростянець, коли водій вийшов з авто, Анатолій Сівіч передав мені кошти, які, як я зрозумів, я мав передати проектантам за підготовку документації. Адже Сівіч їм досі не заплатив і хотів оплатити послуги готівкою», – пригадує Ігор Левчик.

    Далі – все, як у кіно. В магазині, де селищний голова Копилля Давидюк, очільник районного Держгеокадастру Левчик. До «бізнесмена» Сівіча хтось подзвонив. Він швидко вийшов з магазину, а за ним туди вбігли правоохоронці, які затримали чоловіків. Гроші, які Сівіч передав за оплату роботи проектантів, вони назвали «хабарем».

    «Потерпілі»  фіктивний «бізнесмен» та боржник з Луцька

    Віднайти будь-яку інформацію з відкритих джерел щодо заявника Анатолія Сівіча, який звернувся в органи із заявою про те, що з нього нібито вимагають хабар, не вдається: чоловік не був підприємцем, не провадив господарської діяльності. Адреса, яку вказав заявник, може бути фіктивною, адже у вказаному будинку немає названої ним квартири.

    На вимогу Сівіча право оренди на земельні ділянки оформляли на такого собі Гаврилюка Романа Олександровича, який проживає у Луцьку на вулиці Щусєва. Ймовірно, ця особа є теж підставною, адже жодних відомостей про його господарську діяльність з відкритих джерел знайти не вдалось. Чоловік з 2016 року є засновником і керівником ТзОВ «Олімпус 1», яке спеціалізується на оптовій торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

    А у 2013 році він шукав роботу торгового представника, відповідне резюме з його контактними даними розміщене на сайті пошуку вакансій.

    Чоловік має чималі борги. В державному Єдиному реєстрі боржників є 18 чинних виконавчих проваджень про стягнення з нього штрафів за адміністративні правопорушення та одне щодо конфіскації його майна.

    Стає очевидним той факт, що так звані потерпілі насправді потерпілими не є, адже не мали наміру орендувати землю чи провадити якусь господарську діяльність. Хто міг режисувати всю цю історію? Найймовірніше, самі ж правоохоронці, яким потрібно звітувати про виконання планових показників, в тому числі щодо корупційних справ. Проте є ще одна сторона, якій така справа пішла б на руку.

    «Львівська команда» на чолі Держгеокадастру Волині

    Прихід одіозного Василя Василенка на посаду очільника волинського Держгеокадастру ознаменувався початком епохи «львівських» у керуванні землями області. В лютому 2017 року депутати Волиньради підтримали звернення до міністра агрополітики Тараса Кутового із пропозицією звільнити Василя Василенка із займаної посади. Його неодноразово звинувачували у «дерибані» земельних ділянок (в тому числі з покладами бурштину), лобіюванні інтересів сторонніх фірм та непрозорих кадрових призначеннях.

    Читайте також: «Дерибан» землі, «темні» кадри та бурштин: за що вимагають звільнення Василенка

    З собою Василенко привів на посаду першого заступника, не менш одіозного Анатолія Полякова, який спритно роздавав особливо дорогі землі пов’язаним з ним особам, а також почав виживати місцевих землевпорядників. Прямим текстом волинським землевпорядникам радили «їхати на заробітки в Польщу», мовляв, роботи їм тут не буде. Тим часом Василенко з Поляковим монополізували становище на ринку надання послуг, лобіюючи інтереси власних та підконтрольних їм фірм, в рази завищуючи ціни для населення. Конкурентів позбавили права виготовляти проектні документи та масово анулюювали сертифікати.

    Згодом Василенка звільняють, але його справу продовжує Анатолій Поляков. Загалом за три роки у відомстві змінилося 10 виконувачів обов’язків начальника. СуботінаСліпачукПостулінГалицькийМолочкоІващенкоКанторКорзун. Деякий час структурою на Волині керує Олена Ланевич, продовжуються зловживання та дерибан землі, на що неодноразово скаржились і волиняни, і землевпорядники зокрема. 8 січня Ланевич звільняють за перевищення службових повноважень, в.о. керівника стає Сергій Вовчок,оголошується конкурс на заміщення вакантної посади керівника.

    Його виграє кандидат не з «львівської команди» – Ігор Левчик. І вже наступного дня в нього знаходять «хабар». Чи можливе таке співпадіння та чи зможуть правоохоронці довести вину посадовця, який навіть гіпотетично не міг «сприяти» у виділенні землі в оренду, оскільки знаходиться вона не у його районі, а розпоряджається нею сільська рада – покаже час.

    (Visited 51 times, 1 visits today)
  • 180x150