• 180x150
  • У Косові відкриють пам’ятник Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Володимиру

  • 180x150
  • Опубліковано:

    22 вересня в м. Косові відбудеться урочисте відкриття та освячення пам’ятника видатному релігійному діячеві сучасності, одному із засновників незалежної Православної Церкви в Україні, богослову, дисиденту та великому українському патріоту, який за свої переконання багато років провів у радянських таборах – Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Володимиру (Романюку) (1925-1995).

    Пам’ятник встановлено з ініціативи та стараннями Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, інформують «Вікна».

    Початок о 12:00 за адресою: м. Косів, вул. Грушевського, 1.

    Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир І (у миру Василь Омелянович Романюк народився 9 грудня 1925 року у селі Химчин Косівського повіту Станіславського воєводства.

    Уперше засуджений 19-літнім – за належність до Організації Українських Націоналістів (ОУН). Восени 1944 року засуджений Військовим Трибуналом НКВС Станіславської (нині Івано-Франківської) області до двадцяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.

    1946 року в тюрмі йому ухвалюють другий термін за «антисовєцьку агітацію і пропаганду». Покарання відбував в Магаданській області.

    1964 – 1972 – священик у парафіях Івано-Франківської і Коломийської єпархії Російської Православної Церкви.

    Десь у цей час хрестив В’ячеслава Чорновола. У зв’язку з арештом історика Валентина Мороза (1 червня 1970 року) виступив на його захист, унаслідок чого була розпущена церковна громада с. Космач Косівського району, а Романюку заборонили правити службу.

    У січні 1972 заарештований, у липні 1972 року засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР («Антирадянська агітація і пропаганда») на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання; визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

    1 липня 1976 року відмовився від радянського громадянства.

    У 1984 році за самовіддану службу Церкві в Україні єпископ Української Православної Церкви Америки Андрій нагороджує Романюка вищою священичою відзнакою – митрою.

    Після повернення в Україну 28 квітня 1990 року був пострижений у чернецтво і возведений у сан архімандрита з ім’ям Володимир, а наступного дня висвячений у сан єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.

     

    Був одним із фундаторів УПЦ Київського Патріархату (заснована у червні 1992 року).

    Після смерті Патріарха Мстислава став місценаглядачем Патріаршого престолу із возведенням у сан митрополита.

    На Всеукраїнському Православному Соборі 21 жовтня 1993 року обраний Патріархом (інтронізований 24 жовтня у Софійському соборі).

    Помер Володимир від четвертого інфаркту — з дев’ятнадцяти місяців свого патріаршества майже сім провів у лікарні (наслідок 17 років ув’язнення в радянських концтаборах). Згідно з деякими джерелами знайдений мертвим 14 липня 1995 року за нез’ясованих донині обставин.[6]

    18 липня 1995 року спроба поховати тіло у Софійському соборі наштовхнулася на опір з боку духовенства УПЦ Московського Патріархату та силові дії з боку загонів спеціального призначення МВС України.

    Похований біля брами св. Софії у Києві.

    На батьківській землі, яка породила першого патріарха-гуцула, в його рідному селі Хімчині розташований музей-садиба.

    У Святошинському районі Києва існує вулиця Патріарха Володимира Романюка.

    (Visited 5 times, 1 visits today)
  • 180x150
  • Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *