Юрій Костенко: Україна потребує нової енергетичної стратегії

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Україна, під тиском конкуруючих обхідних російських газопроводів, які от-от стануть до ладу, нарешті, розпочала модернізацію власної ГТС.

    Без сумнівів, дії української влади мають відповідати зобовязанням України в межах Брюссельської декларації з модернізації ГТС. На жаль, всі 20 років незалежності країна втрачала через те, що, замість гри на випередження, із запізненням реагує на наступальні кроки Росії. Я переконаний, що лише докорінна зміна енергетичної стратегії надасть українській економіці стабільні перспективи зростання. УНП внесла проект постанови Верховної Ради про проведення парламентських слухань щодо енергетичної політики.

    Парламент, зібравши фахівців, має сказати своє слово щодо нової енергетичної стратегії. Попередня стратегія, ухвалена 2006 року, – це відтворення радянської енергетичної політики часів УРСР. Україна, яка за своїм енергетичним потенціалом може бути донором, а не реципієнтом, повинна провести докорінну інвентаризацію своїх можливостей і реалізувати їх через відповідні програми. Енергетична стратегія має бути переорієнтована на видобуток та виробництво власних енергетичних ресурсів та енергоносіїв зусиллями національного виробника.

    Всі 20 років незалежності українська влада витратила виключно на спроби зменшити ціну російського газу, замість того, щоб радикально переглянути енергетичну стратегію. Діючий уряд також не робить реальних кроків, спрямованих на загальне зменшення обсягів використання, в першу чергу, російського газу. Приміром, у першому кварталі уряд збільшив його закупівлю, – мовляв, восени і взимку "газові" ціни будуть ще вищими. Залежність від російського газу формувалася ще за часів Радянського Союзу, за умов низьких цін. Однак ця безнадійно застаріла політика мала б піти у небуття одночасно зі смертю СРСР.

    В Україні є все можливості замістити дорогий російський газ власними енергоресурсами. Приміром, у нас є уран і цирконій – головні складові для виробництва власного ядерного палива, – але ми купуємо це паливо в Росії. В Україні є колосальні поклади кам’яного вугілля, але теплова енергетика сьогодні здебільшого орієнтується на використання дорогого російського газу. Україна потребує модернізації шахт та вугільних підприємств для видобутку та виробництва якісного енергетичного вугілля. Необхідно також технологічно переоснастити ТЕЦ, щоб зменшити викиди забруднюючих речовин при спаленні вугілля тощо.

    В той же час, я переконаний, що зменшення залежності від Росії – це тільки вирішення нагальних проблем, в той час, як Україна має дивитися в майбутнє. Експерти стверджують, що в Україні використовується менше 1% альтернативних джерел виробництва енергії при потенціалі – 16 -20%. Приміром, енергетичні стратегії країн ЄС передбачають поступову відмову від традиційних ядерної та теплової енергетики на користь альтернативних та відновлювальних видів енергозабезпечення. Вже сьогодні від 6 до 20% електроенергії в більшості європейських країн виробляється за рахунок альтернативних джерел. В Україні за 20 років незалежності на державному рівні навіть не було спроб використати потенціал сонячної, вітрової, геотермальної, гідроенергетики. Не йдеться також про біоенергетику, спалювання чи переробку відходів для виробництва теплової чи електричної енергії. Якщо країни ЄС стрімко змінюють енергетичну стратегію, то трансформації в Україні відбуваються з такою ж швидкістю, як мокре горить. Одним словом, тупцюємо на місці.

    (Visited 10 times, 1 visits today)
  • 180x150