Хто для українців рідніший: Дід Мороз чи все-таки Святий Миколай ?

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Івано-Франківський рейтинговий політичний ресурс Політик.ІФ  запропонував на час різдвяних та новорічних свят своїм відвідувачам актуальне опитування. Адіміністрація поставила  в "спаринг" Святого Миколая та Діда Мороза. Вже за перший день голосування наш Миколай в рази випередив свого конкурента.

    Опитування триватиме до 23 січня і дасть обєктивну оцінку, хто для українців рідніший.

    Довідково:

    Дід Мороз:

    Під час антирелігійної кампанії у 1920-х роках влада розгорнула боротьбу з різдвяними традиціями. «Старорежимними» стали й ялинка, і Святий Миколай.

    Однак, оскільки традиції не змогли одразу викоренити, їх вирішили наповнити радянським змістом. 28 грудня 1935 р. соратник Сталіна, секретар ЦК КП(б)У, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев через газету «Комсомольська правда» звернувся до комсомольців із закликом: «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». Зокрема пропонувалось ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах. Перше дитяче новорічне свято у СРСР було організоване у Харкові, а згодом у Москві.

    Влада дала старт для вироблення стандартного ритуалу проведення Нового року. Тоді ж народився соціалістичний образ Діда Мороза, який приносив дітям не індивідуальні подарунки, а одноманітні пакети з однаковим вмістом.

    У 1937 році Дід Мороз уперше з’явився у Московському Будинку Союзів. 1954 року головне новорічне свято стали проводити у Кремлі. Відвідування всесоюзної центральної ялинки за особливим запрошенням стало предметом гордості для радянських дітей. Уперше роль Діда Мороза виконав актор Михайло Ґаркаві. З 1946 року головним Дідом Морозом СРСР був Сергій Преображенський, з 1964 — Олександр Хвиля, а з 1970-х і до 1992 — Роман Філіппов.

    Лише 1964 року молоді сценаристи Олександр Курляндський, Едуард Успенський та Аркадій Хайт зуміли перетворити пропагандистські вистави на новорічне шоу, героями яких, окрім Діда Мороза, стали чарівники і персонажі улюблених казок.

    Сучасний образ Діда Мороза продовжував формуватися радянськими художниками і кінематографістами, які протиставляли його американському Санті, що проник після Другої світової війни до Європи, і взагалі будь-яким різдвяним традиціям.[21].

    Дід Мороз, непритаманний місцевим різдвяним традиціям, зумів поширити свій вплив на східну Європу в межах соціалістичного табору.

    Миколай Чудотворець

    Реальним прообразом сучасного Діда Морозу все-таки треба вважати не стародавніх язичницьких божеств, а європейських різдвяних дарувальників, прототипом яких, як би вони не називалися, є один з найбільш шанованих святих християнської церкви — Святий Миколай, архієпископ Мир Лікийських, чудотворець. Чудеса цього святого такі великі, що його шанували і шанують не тільки християни, але і представники інших релігій.

    До Х ст. Миколай Чудотворець був шанований головним чином на Сході, Західна ж церква погано знала його. З кінця Х ст. ім’я святителя стає широко відомим і на заході Європи, а в 1087 р. представники Риму вивезли мощі святого з Мир Лікийських, де вони покоїлися з IV ст., і перенесли їх до італійського міста Барі, де вони знаходяться до наших днів. Ця подія відзначається 21 травня. День же пам’яті Святого Миколая відзначається 19 грудня. Саме цей день досить швидко і став широко шанованим святом у всій Європі. Звичай же дарувати подарунки цього дня вперше виник у Голландії приблизно в XIV ст. У той час день святого Миколая з надзвичайною пишнотою відзначався в невеликому містечку Маастрихт. Святитель приїжджав туди на кораблі з «теплих країн», і в’їжджав у місто на коні, у супроводі слуг-негренят, у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею. У пам’ять же незвичайного милосердя святителя, і на спогад того, як він не допустив блудного падіння трьох дочок бідного жителя Мир, таємно підкидаючи у вікно мішечки золота, з’явився звичай таємно робити дітям подарунки. Щоправда, ця історія дещо видозмінилася в Європі. Вважалося, що Святий Миколай підкидав золото не через вікно, а через пічну трубу. Тому діти ставили на ніч свої черевички, або вішали панчохи коло камінів, звідки в них і потрапляли подарунки.

    З Голландії ця традиція стала швидко розповсюджуватися на сусідні країни, і головним чином в Німеччині. Остаточно ж традиція дарування дітям подарунки саме на Різдво затвердилася в Європі тільки в XIX ст., та і то не скрізь. Наприклад, у сучасній Німеччині в обов’язковому порядку прагнуть зробити подарунки дітям 6 грудня, на Nikholaus. Щоправда, діти не відмовляються від подарунків від американського Санта Клауса, що став популярним в Європі після Другої світової війни, або німецького Weihnachtsmann.

    Дарування подарунків на день Святого Миколая, за словами О. Воропая, було відоме й у Галичині.

    (Visited 44 times, 1 visits today)
  • 180x150