Голодомор в Україні – чого боїться Кремль?

Опубліковано:

Праці українських науковців про Голодомор 1932-33 років зараховано в Росії до екстремістських видань. Опитані DW eксперти: дослідження «підривають» авторитет російської влади.

Критики з боку українських істориків не бракує. Занесені до російського списку екстремістських видань праці українських науковців про Голодомор ґрунтуються на документах, де чітко показано чим було НКВС, а ФСБ є його правонаступницею, наголосив у розмові з Deutsche Welle історик Ярослав Грицак. «Російська форма «правди» боїться оприлюднених документів, – вважає науковець. – Вона не побудована на фактах, а, відтак, і архіви залишаються абсолютно закритими для вивчення».

«Чорний список» поповнився

Цього тижня стало відомо, що федеральний список екстремістських видань, який оприлюднює міністерство юстиції Росії, поповнився сімома працями з України. До переліку заборонених, поруч з «антипутінськими», ісламістськими та повчальними матеріалами «свідків Єгови» тепер включено, зокрема, й працю відомого українського правознавця й дипломата Володимира Василенка «Голодомор 1932-33 годов в Украине как преступление геноцида».

У «чорному списку» є також матеріали кримінальної справи №475, яка слухалась у 2009 році в Апеляційному суді Києва, за фактом загибелі майже чотирьох мільйонів українців від голоду. Матеріали справи містять сотні свідчень очевидців про насильницьку колективізацію, вилучення харчів, людоїдство і розстріли працівниками НКВС. Заборони не уникла й праця Юрія Шаповала, Володимира Пристайка та Вадима Золотарьова, яка ґрунтується на архівних документах, «ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи».

Російські історики теж критикують

Цікаво, що про внесення українських книг до списку екстремістської літератури неоднозначно відзиваються і в самій Росії. Щоправда, там звучать інші аргументи, ніж в Україні. Так, історик Олександр Дюков у своєму блозі на сторінках інтернет-видання «Русский обозреватель» пише: «Наша судова система на порожньому місці спровокувала міжнародний скандал, … включивши не зрозуміло на яких підставах до федерального списку українські книги, що присвячені радянським репресіям та голоду в Україні. Я вважаю концепцію «голодомор-геноцид» політично вмотивованою, яка не витримує серйозної наукової критики. Але оголошення таких книг «екстремістськими» – абсолютна дурість і абсолютне свавілля, яке погіршує можливість російських істориків обґрунтовувати закордонним колегам свою позицію щодо голоду 1930-х років».

Історія – частина політики

Українські науковці, в свою чергу, спростовують твердження про політичну вмотивованість сучасних українських досліджень про Голодомор. Заборонені видання є одними з кращих праць про голод в Україні 1932-33 років, тут немає публіцистики чи есеїстки, а лише документи, каже кандидат історичних наук Марта Гавришко. «Щоправда, – додає вона, – ці докази йдуть врозріз російській ідеологемі про «голод як спільне горе для країн колишнього радянського союзу і без особливостей в Україні».

На думку Гавришко, історію російська влада сприймає як частину політики, як ключове поняття в системі безпеки держави як такої. «Підважуючи історичні міфи, створені теперішньою російською владою, українські науковці «зазіхають» на легітимність цієї влади і авторитет Росії, – вважає Гавришко. – А це вже небезпека. Тому ці видання і опинилися в списку «екстремістів».

Чи допоможе суд?

Звісно, українські книжки можуть і виключити з федерального списку. Такі прецеденти були. Для цього українські автори, однак, мусять оскаржити рішення суду й доводити відсутність екстремістських проявів у їхніх працях. Утім, успіх такого задуму є надто сумнівним, каже історик Ярослав Грицак. Він не вірить, що цю битву можна виграти, оскільки «російські суди не зважають на аргументи». «Там один аргумент – сила, а сила у влади», – висловив свою точку зору український історик.

На думку дослідниці Голодоморів в Україні, лікаря-демографа Анни Семенюк, рішення Мещанського суду Москви «очорнює» ім’я українських науковців. Вона вважає, що наукова спільнота мала б звернутися до міжнародних судових інстанцій «на захист честі й гідності» істориків з України, яких у Росії зарахували до екстремістів. 

Галина Стадник, Deutsche Welle

Блоги

mm
Андрій Карманський

Українській помісній церкві бути? Або чого добився Кирило?

Після зустрічі Папи Франциска та Московського Патріарха

mm
Ольга Деркачова

БОЛЬОВІ ТОЧКИ

Одна моя знайома запропонувала дещо збочену розвагу. Сідаєте в

mm
Ольга Деркачова

Буває і таке…

Ольга Нижник. Цього не може бути!.. – Івано-Франківськ:

mm
Ольга Деркачова

М’ятний чай

- Нащо ж ти ставиш горнятко на стіл? – вдавано сердито

mm
Ольга Деркачова

СТРАХ

mm
Андрій Карманський

Бій за Івано-Франківськ. Бліц-аналіз.

Вражають масштаби фейсбучної істерики навколо перемоги Руслана