Василь Гацько: Скромність нашої перемоги є відносною

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Вони набрали лише три відсотки на виборах до Київради, та й ті довелося відстоювати у судах. Вони провели до столичного «парламенту» лише двох своїх людей, але сповнені оптимізму й надії, що сьогоднішній успіх вдасться конвертувати у щось більш вагоме на виборах парламентських. Вони — це партія «Демократичний альянс» — та молода сила, чия зірка вперше запалена на владному небосхилі. «Демальянс» позиціонує себе як партію нового зразка, але чи буде вона такою, чи пройде випробування мідними трубами та вільно конвертованою валютою — покаже час. Вірити завжди хочеться у краще та у кращих. До категорії останніх ми поки що авансом зараховуємо й «Демальянс», а його лідера Василя Гацька запрошуємо до розмови.

    — Пане Василю, передусім скажіть, якими є ваші загальні враження від київських виборів?

    — Я вважаю, що Київ заслуговує на кращі та чесніші вибори. Як і раніше, можлива ситуація, коли твої голоси крадуть. Це по-перше. По-друге, на рівні міста ми побачили вкрай низьку підготовку до виборчої кампанії. Перед наступними виборами слід зробити все можливе, щоб кожен голос був порахований чесно.

    — Скільки голосів, за вашими підрахунками, у Демальянсу було вкрадено?

    — Краще говорити про те, скільки голосів ми захистили. Бо скільки вкрадено, нікому достеменно не відомо — щоб це встановити, треба здійснити перерахунок по всьому Києву. Ми домоглися перерахунку по окремих дільницях i змогли повернути собі певну кількість голосів. Приміром, голоси по Солом’янському району перераховували й вийшло, що по «Демальянсу» голоси підтвердилися, а от в «УДАРу» ми знайшли чотири «зайві» голоси від інших політичних партій.

    — Можливо, помилка?..

    — Для того, щоб розібратися, де помилка, а де — свідома фальсифікація, й потрібно перераховувати голоси.

    — Ви згадали Солом’янський район. Знаю, за вимогою «Демальянсу» такий перерахунок був i в Оболонському районі. Це що — найбільші порушники, а в інших районах міста ситуація краща?

    — Ну, як сказати… Ми брали певну вибiрку і з нею працювали. Приміром, у Голосіївському районі була одна підозріла дільниця, де «Демальянс» мав лише 2 голоси. Коли ми домоглися перерахунку, то виявилося, що за нас — 46 голосів. Різниця є, чи не так?.. Те саме й по Шевченківському району. Там були дві дільниці, де виявили розходження між відразу підрахованими результатами та результатами уточненими. На превеликий жаль, по цих дільницях ми ще не маємо рішення суду щодо перерахунку.

    — На якому етапі голоси зникають найчастіше?

    — Є три основні етапи, на яких здійснюється маніпуляція з голосами. Перше: момент підрахунку відразу після завершення голосування, коли «голоси» розкладаються на стосики і результат однієї політичної партії «випадково» потрапляє до іншої. Другий етап — уточнені протоколи…

    — А що це, власне, таке? Подібного юридичного поняття не існує…

    — Так, законодавство забороняє змінювати у протоколах цифри без перерахунку голосів. Дозволяється виправлення якихось помилок при складанні протоколу. В нашому випадку ми фіксували розбіжності між первинними протоколами та «уточненими», коли голосів, поданих за «Демальянс», на етапі уточнення ставало менше.

    — А який третій етап, небезпечний для зникнення голосів?

    — А це — безпосереднє введення даних протоколів до електронної системи.

    — За перерахунок голосів у Києві висловились і новообраний мер, і новообраний Президент. Але така позиція не знайшла юридичного оформлення. Хто конкретно мав би прийняти рішення про перерахунок?

    — Тервиборчком. Але щоб перерахувати голоси по всьому Києву, потрібні консолідовані зусилля політичних партій, які брали участь у виборах. Але я думаю, що партії, які ці вибори координували, не підуть на перерахунок.

    — Чому?

    — Тому що може виникнути масштабний скандал і можуть відкритися маніпуляції на користь тих чи інших політичих сил, зокрема й на мажоритарних округах. Щоб цього уникнути, ідею з перевиборами поховають.

    — На початку нашої розмови ви згадали про те, що не лише «Демальянс» постраждав через маніпуляції на виборах. Але чому тільки ви так активно відстоюєте свій результат?

    — Ну, про це мені важко судити. Я можу коментувати активність «Демальянсу», а щодо інших політсил… Тут можливі кілька варіантів. Вони можуть бути не зацікавлені у перерахунку, можуть не мати достатньо юридичних підстав, щоб вимагати його, можуть не володіти достатнім фактажем або просто змиритися з тим, що маємо на сьогодні, розуміючи, що протести не допоможуть їм iз місцями у Київраді.

    — За ситуацію, що склалася, відповідальність в першу чергу несе тервиборчком?

    — Знаєте, коли є колегіальний орган, це завжди знижує рівень персональної відповідальності, що й дозволяє зловживати своїми можливостями. У нас, наприклад, триває історія з Ярославом Діденком — кандидатом по Печерському району, в якого були відверто вкрадені голоси. Попри неспростовні докази фальсифікацій, комісія ухвалила вважати переможцем одного з його суперників. У підсумку, людина перебуває зараз у судах замість відзначати цілком заслужену перемогу. Хтось за це, безперечно, має відповідати. Ми вже звернулися до правоохоронних органів і докладемо всіх зусиль, аби винні у фальсифікаціях понесли покарання.

    — Чому на цих виборах нікому невідомі сили з більшою легкістю подолали тривідсотковий бар’єр, аніж той-таки, приміром, «Демальянс»? Маю на увазі «Єдність» Омельченка або «Нове життя» Оробець. Ми знаємо саму Лесю Оробець, але не знаємо її партію, про яку ще три місяці тому взагалі ніхто не чув. Аж раптом — вона вже й у Київраді. Чому?

    — Тому, мабуть, що суспільство у нас ще не надто вимогливе до політичних партій. Подивіться на списки партій або на персони мажоритарників, які ці партії підтримували. Не всі, але багато хто довірився політичному бренду чи політичному лідеру, не приділяючи достатньо уваги програмі партії, яка стоїть за цим брендом. Крім того, наша країна пережила анексію своїх територій, тож увага киян була прикута до подій на сході, і київська кампанія просто загубилася в інформпросторі — багато хто йшов на дільниці, навіть не знаючи, що 25 травня ми обираємо ще й Київраду. Іншими словами, дехто діяв несвідомо і великою мірою інерційно.

    — У Київраді, наряду з «Демальянсом», опиняються й інші новачки. Це й згадане мною «Нове життя», й «Самопоміч» Садового. Чи плануєте ви створити разом із ними такий собі клуб неофітів й триматись передусім тих, хто вперше потрапив до столичної влади й через це ще не «зіпсований» цією самою владою?

    — Я не уявляю собі політиків в ізоляції. Як не уявляю й того, як ми зможемо реалізувати всі наші ідеї та задуми самостійно, тим паче маючи таку маленьку кількість представників «Демальянсу». На співпрацю ми просто приречені. З тими, кого не знаємо, познайомимося. З тими, кого знаємо, обговорюватимемо ті теми, які цікаві і нам, і їм. Та якщо «УДАР» монополізує владу в Київраді, виникне необхідність створити якусь розумну йому противагу, яка зможе побудувати грамотну комунікацію з громадою міста й формувати адекватний порядок денний сесій Київради.

    — І все-таки: є у теперішньому складі Київради політики, котрим ви за жодних обставин не подасте руки?

    — Цих осіб можна знайти на сайті Центру протидії корупції, котрий очолює «демальянсівець» Віталій Шабунін, — ці люди замішані у розкраданні бюджетних коштів, тендерів, підрядів тощо. Але це лише частина «руконеподаваємих». Інші — це ті депутати, котрі брали участь у грабуванні Києва за часів попередніх складів Київради.

    — Яким ви уявляєте перше засідання Київради? На яких пунктах порядку денного акцентуватиме «Демальянс»?

    — Є питання глобальні. Питання плану розвитку міста, якого на сьогодні не існує. На превеликий жаль, новообраний мер не має подібного бачення. А це означає, що його треба сформувати із залученням громади Києва у найкоротші терміни. Потрібно окреслити відповіді на питання, як місто розвиватиметься протягом найближчого часу. Крім цього, є й питання більш гарячі. Це — незаконно виділені земельні ділянки та незаконні забудови. Наступне питання торкається зменшення рівня корупції у місті та фінансування його життєдіяльності. Це все пов’язане з відкритим бюджетом міста, адже ми хочемо, щоб бюджет Києва був зразковим для всієї країни і щоб кожен містянин мав можливість в онлайн-режимі контролювати будь-які видатки, які здійснює столична влада.

    — Вочевидь Київрадою амбіції «Демальянсу» не обмежуватимуться. Ви збираєтеся йти на парламентські вибори?

    — Ми як політична партія, котра прагне змін, усвідомлюємо, що зміни значною мірою можна здійснити через уряд. А для цього нам необхідно потрапити до парламенту. Тож, відповідаючи на запитання: так, ми плануємо брати участь у парламентській кампанії.

    — Але поки що ваші здобутки на виборах до Київради є більш ніж скромними, і ви це самі, я думаю, розумієте. Як за півроку наростити собі м’язи від двох місць у столичному «парламенті» до того обсягу прихильників, який дозволив би вам подолати 5-відсотковий бар’єр у масштабах усієї країни?

    — Скромність нашої перемоги є відносною. Звісно, якщо говорити про конкретні цифри, то вони є невеликими. Та й десь за тиждень до виборів соціологи свідчили, що назву «Демальянсу» без підказки у столиці можуть назвати приблизно три відсотки киян. Тобто рівень нашої упізнаваності низький, і це великий виклик для нас. Щоб про нас знали більше, треба й більше про себе розповідати, тобто мати доступ до медіа, якого в нас сьогодні фактично немає. А це вже питання бюджету, тобто можливості проплатити пряму рекламу, якої ніяк не уникнути. Ми провели кампанію, маючи 100 тисяч доларів, які нам вдалося зібрати. Маємо грошові обмеження через свою принципову позицію: ми не хочемо мати «власника», тож у прозорий спосіб збираємо кошти у громадян, які бажають нас підтримати. Але ми свідомо обрали найскладніший шлях з усіх існуючих: ми створюємо політичну партію з новими підходами до політики. Цей шлях прогнозовано був і є нелегким, але ми шукаємо шляхи для того, щоб зростати й ставати сильнішими.

    Наталія ЛЕБІДЬ, УМ

    (Visited 4 times, 1 visits today)
  • 180x150