Чого варто чекати від нової черги мобілізації, для чого вона потрібна і як на неї впливають інформаційні атаки

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Минулого тижня в Україні стартувала четверта черга часткової мобілізації. Цього разу такої активності добровольців, як у минулі рази, не спостерігається. І причин тут кілька. По-перше, більшість патріотів, які відчували своїм обов’язком бути на передовій і зі зброєю в руках захищати свою землю від агресора, уже давно знайшла можливість там опинитися. По-друге, за час війни багато хто усвідомив складність служби в Збройних силах. А по-третє — ми таки суспільство інформатизоване, тож професійні політтехнологи з Кремля теж не дрімають і регулярно роблять інформаційні вкиди на кшталт «нас зливають» чи «хай за олігархів воюють інші», і частина засіяних зерен таки дає врожай.

    Утім, попри певні труднощі, план мобілізації виконується. Четверта хвиля змусить змінити зручні кросівки на берці ще 50 тисяч українців. Це дозволить їм пригадати свої військові навички, а тим, хто став до зброї ще в березні минулого року, нарешті повернутися до родин. Загалом же протягом року під мобілізацію мають потрапити до 110 тисяч осіб. «Україна молода» вирішила прискіпливіше подивитися на особливості цієї мобілізації.

    І кількість, і якість

    На початку цього тижня тисячі мобілізованих із різних регіонів України спеціальними поїздами й автобусами прибули до навчальних центрів, де вони поновлять навички і знання за своїми військово-обліковими спеціальностями. Одразу на схід, тим більше в АТО, не відправляють. Навпаки, ешелони з рекрутами прямують у протилежному напрямку — на захід. Так, за даними «УМ», лише полігон біля села Старичі Яворівського району Львівської області в ці дні прийняв близько п’яти тисяч мобілізованих. Тут вони навчатимуться та проходитимуть злагодження як мінімум упродовж місяця-півтора. Принаймні про це кажуть працівники військкоматів, зокрема київських. Першу партію київських резервістів — а це переважно досвідчені чоловіки віком за 35 років — відправили саме в Старичі.

    За словами військкомів, головна відмінність нинішньої черги мобілізації, однієї з трьох, які нас чекають у 2015 році, — це прискіпливе (у порівнянні з першою, «дикою» мобілізацією 2014-го) ставлення до стану здоров’я потенційних військовослужбовців та всіх супутніх обставин. А, як відомо, за новим законом від мобілізації звільняються чоловіки, на утриманні яких перебувають троє й більше неповнолітніх дітей, ті, хто самостійно виховує неповнолітню дитину, особисто опікується інвалідом I або II групи тощо. За даними джерел «УМ», у Києві з тисячі тих, хто приходить до райвійськкоматів після отримання повістки, придатними до військової служби визнаються тільки приблизно 600 осіб.

    До армії зараз насамперед беруть людей, які свого часу пройшли відповідну підготовку та мають визначену військову спеціальність — танкістів, артилеристів, десантників, піхотинців, зв’язківців, ремонтників, водіїв, механіків тощо. Не факт, що всі вони після «учебки» і бойового злагодження потраплять в АТО. Адже в зоні антитерористичної операції задіяно трохи більше чверті особового складу Збройних сил. При цьому постійно відбуваються ротації, і після кількох тижнів на передовій бійці вирушають у більш спокійні місця, отримують регулярні відпустки додому.

    «Нині головне завдання ворога — зірвати мобілізацію»

    Тим часом ще напередодні оголошення нової хвилі мобілізації в інтернеті поширилися скептичні настрої щодо ефективності як такого заходу, так і військової кампанії загалом, оскільки для підняття патріотичного духу бійцям потрібні перемоги, а стан так званого «перемир’я», без наступу, але з регулярними втратами, мав зовсім зворотний ефект. Усе частіше в інтернеті почала з’являтися критика дій (частково — справедлива, частково — від неможливості отримати бажане) як рішень командування Генштабу, так і дій Президента. Втім, фахівці встигли розгледіти в цих тенденціях не лише щире бажання патріотів розібратися з тим, що відбувається, щоб уникнути помилок і підказати командирам, як краще, скільки вмілі маніпуляції тих, кому такий стан речей лише на руку. «Нас зливають» — це елемент телевізійного тероризму. Більше того, я підкреслю, що тероризм у першу чергу переслідує інформаційну мету, і тільки в другу чи третю — фізичний вплив. Зараз головне завдання нашого ворога — зірвати мобілізацію, посилити негатив на адресу уряду і в результаті привести нас до третього Майдану», — заявив нещодавно в інтерв’ю відомий соціальний психолог Олег Покальчук.

    З цим можна було б посперечатися (головна ознака правильної маніпуляції — її жертва ніколи це не запідозрить і буде свято переконана, що це її думки і її позиція), якби підтвердження цьому ми не почули з вуст… самого Володимира Путіна. «Треба людям допомагати. До речі, багато хто уже уникає мобілізації, намагається до нас переїхати, тут пересидіти деякий час. І правильно роблять, бо їх просто штовхають туди, як гарматне м’ясо, під кулі», — співчутливо заявив російський президент в інтерв’ю одному з телеканалів.

    До речі, за даними «УМ», найменший відсоток явки до військкоматів за повістками, — у Західній Україні, в Закарпатті та в Києві.

    Армія чи добровольчі батальйони?

    Із соціальними мережами пов’язані й інші тенденції щодо зміни мобілізаційних настроїв. «Серед моїх знайомих призовного віку іти служити у ЗСУ — не більше 5 відсотків. Тому що вважають, що «паркетні генерали» і офіцери «старої закалки» — корупціонери і кар’єристи, а армію і далі волонтери забезпечують. Тому що не розуміють, задля чого мерзнути в окопах і бухати з відчаю і холодриги, бо наказу атакувати керівники держави і ЗСУ не дають. Тому що вважають, що військовий конфлікт на Донбасі все більше нагадує закулісні «договорняки», за які гинуть звичайні пацани. Але — ці ж мої знайомі питають, як їм влаштуватись у добровольчі батальйони!» — написала напередодні початку мобілізації журналістка радіо «Свобода» Богдана Костюк.

    Популярність саме добровольчих батальйонів та певну їх романтизацію зумовила саме їхня присутність у соцмережах: постійні «звіти» про ситуацію комбатів та фото волонтерів, які взяли на себе забезпечення добровольчих батальйонів. Складається ілюзія, що в армії панує хаос і корупція, а в добровольчих батальйонах — бойове братерство. Частково це твердження було справедливим, особливо на початку. «Добровольчим батальйонам постійно допомагали волонтери. В них і з обмундируванням краще, і продуктами харчування вони завжди були добре забезпечені, хоча ми зараз теж голодними не сидимо. Стосовно форми, то те, що нам привозили восени, взагалі не можна було назвати одягом: тканина, з якої була пошита форма, м’яко кажучи, не гріла, до того ж, коли намокала — все тіло було зеленкуватого відтінку. Про взуття я взагалі мовчу», — розповів «УМ» військовий Григорій Завальний. Втім, чиновники запевняють, що голими  й босими мобілізовані бійці не залишаться. Куртки, берці й утеплені штани нового зразка вже є практично на всю четверту чергу — передусім це гуманітарна допомога з Канади та інші постачання. 

    Однак професійні військові застерігають, що у бійців добровольчих батальйонів та військовослужбовців ЗСУ — дещо різні можливості і бойові завдання. Так, артилерія і важке озброєння може бути лише в армії, в той час як добровольці більше оперують автоматами і гранатометами. Тому й воюють вони переважно поряд. Так, у Пісках разом із ДУК «Правий сектор» та батальйоном ОУН пліч-о-пліч стоять і бійці 93-ї окремої механізованої бригади з Дніпропетровщини. Тому фахівці рекомендують покладатися не стільки на розмови та «рекламу», скільки на свої навички і служити там, де ти будеш найбільш ефективним. Сумний досвід Надії Савченко — прекрасної льотчиці, яка пройшла кілька миротворчих місій, але в складі батальйону «Айдар» не змогла правильно зорієнтуватися і потрапила в полон — зайве тому підтвердження.

    Гроші замість служби

    Із наближенням мобілізації почастішали розмови про можливість заміни служби в армії на грошову компенсацію. Першим це питання порушив відкрито комбат «Донбасу», нині — народний депутат Семен Семенченко. «Є люди, які не хочуть служити на фронті. Повірте, вони там і не потрібні. Навіщо нам «тягар», який буде тікати після будь-якого удару? А щоб вони не платили хабарі військовим комісарам, треба це легалізувати. Зробити державний фонд, до якого людина, яка не хоче служити в армії може заплатити, наприклад, суму, еквівалентну 2 тисячам доларів. Це буде йти безпосередньо на протезування, на соціальне забезпечення бійців АТО», — заявив він іще влітку в ефірі радіо «Свобода».

    Цю ідею підтримують і інші його колеги. «У моєму окрузі є села, у яких до 80% населення — протестанти. Вони не можуть брати до рук зброю з релігійних переконань. В радянські часи таких людей змушували служити або судили і кидали до в’язниці. Зараз вони теж до війська не підуть, але й не хочуть почуватися осторонь того, що відбувається в країні. Вони самі ще влітку просили мене порушити це питання в парламенті, щоб і громада була чистою перед державою, і користь від цього була», — розповів «УМ» депутат-мажоритарник із Рівненщини Василь Яніцький.

    Однак утілити ці наміри найближчим часом навряд чи вдасться. «Закон про три нові черги мобілізації в 2015 році вже прийнято, мобілізація триватиме 210 днів, і ніхто її правила в процесі міняти не буде. Можливо, це стосуватиметься наступних черг мобілізації, якщо у них буде потреба», — висловив припущення мобілізований торік журналіст «УМ» Дмитро Лиховій.

    А поза тим, мобілізація триває. Попри песимістичні прогнози скептиків, за перші три дні мобілізації до військкоматів звернулося понад 1 460 добровольців, повідомив журналістам заступник начальника департаменту інформаційних технологій Міністерства оборони України Сергій Галушко. А загострення ситуації на сході тільки згуртувало українців.

    Зрештою, ефективність бійця в першу чергу залежить від внутрішньої мотивації. Тому всім, хто чекає повістку чи ще вагається, «косити» від армії чи ні, хочеться нагадати слова журналістки Ірини Гищук: «Нікому не скажу «йди» і нікого не відмовлятиму. І це може бути лише ваш вибір, чоловіки. Але саме ваш — не галасливих журналістів, пропагандистів і не сусідського Петра, Івана чи Василя. Не прикривайте слабодухість голослівними заявами про «незаконність мобілізації» та «продажність влади» і не впадайте у сліпу патетику з портретом Бандери чи гаслом «Україна — понад усе!». Просто прийміть своє рішення і не нав’язуйте його іншим».

    Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО, Наталя ТУРАК, УМ

    (Visited 14 times, 1 visits today)
  • 180x150