«Жодної державної копійки я не поклав собі у кишеню»: як рівненські нардепи прощаються з мандатами

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Ні один з народних депутатів, які у Верховній Раді восьмого скликання представляли Рівненщину, не виграв вибори 21 липня.

    Результат пошуку зображень за запитом "депутатські мандати"

    Окрім хіба уродженки Дубна Ірини Луценко, яка буде у Раді і наступного скликання – від партії «Європейська солідарність». Більшість обранців уже публічно визнала свою поразку та опублікувала «прощальні пости» на своїх сторінках у Facebook, які ми вам і пропонуємо переглянути (щоправда, у дещо скороченому вигляді), пише СТИК з посиланням на Рівне Вечірнє.

    Нагадаємо, що у парламенті від Рівненщини досі працювали п’ять мажоритарників (свободівець Олег Осуховський, представник «Народного фронту» Юрій Вознюк, БППівці Олександр Дехтярчук та Василь Яніцький, а також батьківщинівець Сергій Євтушок) та кілька депутатів, які прийшли по списках партій і мають виражену причетність до Рівненщини (радикал Андрій Лозовий, представники «Народного фронту» Віталій Корчик та Вадим Сидорчук).

    Василь Яніцький, який є народним депутатом від найбільш північних районів області, про свою поразку написав так:

    «Кажуть, випробування владою – найважче в житті випробування. Я знав це, коли йшов у 2014-му році у Верховну Раду. Але єдиним моїм бажанням було стати корисним людям, поруч з якими зростав і формувався, зробити щось для своєї малої батьківщини, з якою ніколи не втрачав зв’язок.

    Ці п’ять років я прожив, у прямому сенсі, між Києвом та Поліссям, поєднуючи роботу в парламенті з вирішуванням ваших проблем, яких було чимало. Тисячі звернень, сотні пропозицій та проектів, які вдалося зрушити з мертвої точки.

    Я зробив усе, щоб у Києві звернули увагу на кричущі проблеми Полісся, щоб гроші пішли в регіон, на розвиток інфраструктури. І нині мені не соромно дивитися в очі кожному з вас, бо я зробив усе, що міг. І навіть більше.

    Жодної державної копійки я не поклав собі у кишеню. Влада не змінила мене, лише зробила сильнішим і відповідальнішим.

    Тому, передаючи естафету своєму наступнику, я щиро бажаю йому не зрадити інтереси України, не розчарувати виборців і завершити те, що ми розпочали.

    Життя триває. Я нікуди не зникаю. З мандатом чи без, завжди знайду спосіб підтримувати свій край. Бо це моя земля, і мені не байдуже, якою вона буде». 

    Юрій Вознюк, якого двічі поспіль обирали центральні райони області, був більш лаконічним:

    «Цікаво. Дуже цікаво. Ми були максимально відкриті, йшли до людей, робили, на мою думку, правильні речі. Ми намагались бути абсолютно корисними.

    Те, що зробила наша команда за останні 5 років, точно не робив ніхто. Я пишаюся тим, що ми змогли реалізувати. Наш округ був на 5-му місці серед 200 по усій Україні щодо залучення ресурсу. Я намагався «стукати» в усі двері! І я цим пишаюсь.

    Усі заміри показували, що ми перемагаємо. Але була велика кількість невизначених. 48%. Таке враження, що тільки вони і прийшли. Так буває.

    Такий вже у мене характер, що я точно на цьому не зупинюсь. Ну, а ти, переможець, Роман Іванісов, розраховуй на мою підтримку. Слідкую за кожним кроком та дією. Маєш бути не гіршим, ніж наша команда».

    Олег Осуховський, який також двічі поспіль перемагав в окрузі у Рівному, опублікував пост, в якому перерахував свої здобутки:

    «Цього разу виборча кампанія не стала для мене переможною, але й не вважаю цей результат поразкою. Мені довірили свої голоси близько одинадцяти тисяч виборців, незважаючи на політичні бренди та тенденції.

    Отже за дві каденції у парламенті і сім років роботи народним депутатом я зберіг голоси своїх прихильників, не заплямував свою репутацію, не зрадив довіри рівнян.

    Вперше я потрапив до парламенту, коли говорити українською та вдягати вишиванку було не надто популярно. Нині ж «Слава Україні» – офіційне вітання у Збройних силах. А отже за цей час країна все ж зробила величезний крок до створення єдиної нації. Ціною за такий крок стали Революція гідності та війна.

    За роки боротьби – політичної, вуличної та військової – разом із командою побратимів і однодумців здобув величезний життєвий та професійний досвід.

    Став автором сотень законопроектів – соціально-економічних, антикорупційних і євроінтеграційних. Серед них одним із найцінніших доробків вважаю антиолігархічний пакет законів, який досі лежить у Раді та особисто для мене стане індикатором якості роботи новообраного парламенту.

    Я надалі залишаюся народним депутатом України сьомого та восьмого скликань від Рівного, а отже і надалі відстоюватиму права українців, зокрема рівнян. Так вже склалося, що історія завжди рухається по спіралі, а отже незабаром наша держава та народ знову постануть перед світоглядними викликами».

    Найбільш красномовним був представник Радикальної партії, яка не пройшла до парламенту цього скликання, Андрій Лозовий, відомий своїм вмінням влучно писати:

    «Кожен народ має ту владу, яку не розстріляв. Так писав великий Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба).

    Тамада, весільний фотограф, ведучі корпоративів… Не вистачає хіба стриптизерки і професійної похоронної плакальниці… Цілком можливо, що це хороші люди, але: щ о в о н и р о б и т и м у т ь у п а р л а м е н т і ?

    Колись Калігула зробив сенатором Римської імперії свого коня Інцитата. Якби ж ця благородна тварина жила в наш час десь на Печерську і була кандидатом від партії «Слуга народу» – кінь Інцитат був би обраний до Верховної Ради, де, мабуть, став би головою комітету з питань культури і духовності.

    В принципі, я розумію мотивацію людей:

    а) їх все дістало – і є ненависть до політичного класу в цілому, ненависть настільки сильна, що під одну гребінку пішли і ті, хто розкрадав армію – водночас і ті, хто воював на фронті, хто віддавав на фронт чи не останнє, хто боровся за Соборність України в парламенті;

    б) людям так хочеться вірити в казку, в мешиах, що вони навідріз відмовляються дивитись в реальність. Це справді казка. Тільки не та, про яку вони подумали.

    Це не «Принц і злидар». І не «Котигорошко». Це, шановні, «Голий король». Бо в кіно вам обіцяли зниження тарифів, і ви вірили. (…)

    Вас – обдурили (слово замінене на нелайливе – Ред.). Знову. Але повірити в це дуже складно. Найважча емоційна реакція – це усвідомлення власного ідіотизму. Це так тяжко, що навіть після того, як вас пошили в дурні – ви продовжуєте вірити в казку (…).

    Нова влада ще більше прогинатиметься під МВФ, перетворюючи Україну в сировинну колонію. Одночасно нова влада ще більше, ніж минула – йтиме на договорняки з Москвою. Медведчук в часи Петра купив два канали, і в часи Зеленського – купив ще два канали. І ніяких претензій СБУ до нього не мала і не має. І як літав на пряму в Москву – так і літає. І зрідженим газом як торгував – так і торгує. Єдина різниця – носить відкати в інше місце.

    Народ нагадує алкоголіка, якому під час похмілля («він пожартував!») хочеться випити ще («Зеленський хоче зробити щось хороше для людей, але йому не дають»). І він випив. Внаслідок цього подальше похмілля буде дуже жорстоким (…).

    Потім ви станете професором Преображенським, який не знає, що робити із створеним ним Шаріковим. Скоро.

    Інші нардепи, які не потраплять до нового парламенту, постів на прощання поки не писали. Додамо, що Сергій Євтушок балотувався на ці вибори за списком «Батьківщини» і мав 25 позицію. Партія у Верховну Раду нового скликання заведе 24 «списочників».

    (Visited 20 times, 1 visits today)
  • 180x150