24–26 грудня в садибі «Княжий град» проходило навчання у «Школі журналістських розслідувань». Більше місяця громадська мережа «Опора» за фінансової підтримки міжнародного фонду «Відродження» відбирала 15 журналістів та членів громадських організацій з усієї України. Захід проводився у рамках проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі». Упродовж трьох днів переможці з Коломиї, Рівного, Львова, Миколаєва, Полтави, Києва, Сімферополя, Черкас, Калуша, Запоріжжя, Вінниці й Тернополя мали можливість поспілкуватися з Дмитром Добродомовим – генеральним продюсером телеканалу ZIK, Павлом Івашкевичем – директором-редактором «Агенції журналістських розслідувань» газети «Інформатор» та Катериною Рибій – журналістом програми «Хто тут живе?». Основними темами обговорення стали базові принципи творення журналістського розслідування, композиційні прийоми, пошук тем, робота з джерелами інформації, правове забезпечення розслідувань, шляхи досягнення журналістської майстерності в цьому складному жанрі.
Дмитро Добродомов наголосив, що в Україні існує проблема якісних авторських матеріалів. Люди купують газети переважно через телепрограми, а не за хороші статті, і це треба змінювати:
– В Україні є максимум 200 людей, які проводять журналістські розслідування. Попри те, що така робота дуже перспективна і високооплачувана, вона не користується великим попитом у населення. У нас бабуся, яка бачить, що її улюблена газета подорожчала на п’ять копійок, хапається за серце і біжить до автомата, щоб купити каву за 3, 50 грн.
Дмитро Добродомов наголосив, що будь-які журналістські розслідування повинні бути націлені на реакцію суспільства, на результат. За його словами, чиновники вже навчилися реагувати на викривальні статті: замість того, щоб обговорити статтю і зробити висновки, вони збирають наради щодо недопущення журналістських розслідувань.
Нещодавно був проведений моніторинг ЗМІ і результати виявилися вражаючими: лише 63% газет проводять журналістські розслідування від 1 до 1,33 разів на місяць. Справді, на написання такого матеріалу потрібно від двох тижнів до трьох місяців. Таким чином, це невигідно власникам тих газет, які орієнтуються не на якість, а на кількість. Дійшло навіть до того, що інформацію не перевіряють, а пишуть за схемою «копіювати – вставити».
– Закиньте в інтернет безглузду, видуману, але «смачну», сенсаційну інформацію і простежте за реакцією ЗМІ та юзерів, – радить пан Дмитро. – Можу вас запевнити, що ваша новина через лічені хвилини з’явиться практично на всіх інформаційних сайтах, а наступного дня – на перших шпальтах газет.
За словами Дмитра Добродомова, журналістського розслідування, як жанру, не існує – це лише якісно написана стаття, проілюстрована відповідними документами і малюнками чи фотографіями. Такою самою видумкою Дмитро Добродомов вважає цензуру: вона лише міф, який ми самі собі навіюємо.
Директор-редактор «Агенції журналістських розслідувань» газети «Інформатор» Павло Івашкевич спростував основні стереотипи щодо журналістської діяльності. Зокрема, нема закону, який забороняв би записування співрозмовника на диктофон без його згоди чи знімання на фотоапарат житла, машини, обличчя публічної людини. Така сама ситуація з забороною розголошення секретної інформації: вона стосується лише тих людей, які підписали відповідний документ. Катерина Рибій розповіла про процес збирання матеріалу журналістського розслідування, проілюструвавши все відеоматеріалами й уривками з програми журналістських розслідувань «Хто тут живе?».
Завершальним етапом «Школи журналістських розслідувань» стане прес-конференція в Івано-Франківську з представниками ЗМІ та оголошення конкурсу на краще журналістське розслідування.
Оксана РОМАНЕНЧУК,
Коломийські ВІСТИ
