• 180x150
  • Коли лютує Несамовите, Карпати купаються у зливах…

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Озеро Несамовите – одна з наймістичніших водойм Карпат. Сюди важко дістатися, бо так і кортить повернути не у той бік (туристи у цій місцевості часто губляться). А якщо вже дійдеш, з’являється спокуса скупатися у холодній воді. Піддаватися їй не варто, бо можна накликати негоду. А для мандрівника у горах – це найважче випробування…

    Дістатися до Несамовитого можна двома шляхами: з боку гори Туркул або від бази “Заросляк”. Наша група обрала другий варіант – йти легше, бо крутий підйом вгору починається лише на п’ятому кілометрі, зате довго – прогулянка може затягнутися на 6-7 годин (загалом доведеться подолати 13 км). Озеро льодовикового походження розташоване на висоті

    1750 м над рівнем моря. Після озера Бребенескул Несамовите вважається найвищим у Карпатах. Його глибина – 1,5 м, хоча місцеві кажуть, що воно – бездонне.

    “Тримайтеся купи – людей у цій місцевості часто блуд чіпає, – каже наш провідник. – А поки будемо йти, розповім вам цікаву історію”. Зауважує, що у кишені його куртки лежить дощовик. А я навіть куртки не маю…

    “Один мандрівник (назвемо його Петро) вирішив спуститися до озера з боку гори Туркул. Навколо – ні душі. Тільки біля води хтось стоїть. То був чоловік (приблизно його віку), вбраний у місцеву одіж. Здійняв руки до неба і просить у бога грому повернути йому загублену річ: “Віддай, а я тобі подарую ось це!”. Чоловік витяг з кишені білий згорток і жбурнув його у воду. Аж тоді запримітив туриста, який з цікавістю спостерігав за ним. “Яка сила притягла тебе сюди, чоловіче?! Тут зараз така шарга почнеться – дай Боже вціліти!” – злякано промовив місцевий (у Карпатах шаргою називають велику негоду – зі зливами, блискавицями та градом). Не встиг це сказати, як налетів сильний вітер. Горець накинув на голову плащ і запросив до імпровізованого намета нашого мандрівника. Небо затяглося чорними хмарами. Почало блискати і гриміти. Дощ полив як з відра. Місцевий житель схилив голову і почав щось бубоніти під ніс. То вже потім з’ясувалося, що читав спеціальні молитви, аби блискавка у них не вцілила. Коли буря скінчилася, розповів мандрівникові свою історію. “Копав яму на колодязь і загубив обручку. Як потім не шукав, а знайти перстень не міг. Покликав хлопців зі села, щоб помогли бетонні кільця поставити. Найстарший з них, почувши про мою халепу, порадив просити допомоги у бога грому. “То він твою обручку забрав! Все, що падає у воду, – все його”, – каже. А живе громовержець над озером Несамовитим. От я й прийшов до нього – віддав йому грудку солі, а він мені за те має обручку повернути”. Чоловік підійшов до озера, став на коліна, поводив руками по воді і витяг звідти… перстень! Мандрівник не міг повірити своїм очам”.

    “Негода на Чорногірському хребті починається з озера Несамовитого. Може сонце смалити, а через 20-30 хвилин – налетіти буря. Над озером затримуються атмосферні фронти. Це – неймовірне видовище: бачити, як могутній хребет тримає, рве на шматки і розсіює у повітрі негоду”, – провідник розповідає про це захоплено, а я – подумки молюся, аби нікому не “встрілило” в голову полізти у воду чи жбурнути у неї камінь.

    “Хто вмиється водою з озера, знайде свою половинку протягом року”, – каже гід. А оскільки сам ще без пари, першим побіг до водойми. “Степане, не смій, чуєш?!” – репетує жіночка років під сорок, поки її благовірний водить руками по воді. Вмившись, чоловік зі задоволеною усмішкою вийшов на берег: “Галю, ну чого ти кричиш! От бачиш, закляття справдилося – вмився чарівною водою і відразу тебе стрів!”.

    Поки спостерігала за цим перформенсом, пані з нашої групи полізла у воду. Перед тим як зануритися з головою, перехрестилася і прошепотіла: “Не хвилюйтеся, душеньки! Я вас не потривожу”. І справді – погода не змінилася. А от коли на протилежному березі хлопець з веселим криком стрибнув у озеро, наш гід порадив… вертати назад. За п’ять хвилин небо застелили чорні хмари. Зроду такого не бачила, адже щойно сонце смажило як навіжене! Почав дути вітер і моросити дощ. Йшла так швидко, як тільки могла – без куртки, дощовика, у кросівках пережити негоду буде непросто.

    Коли спустилися з гори (пройшли приблизно 700 м шляху), хмари… розсіялися!

    Високий замок 

    (Visited 7 times, 1 visits today)
  • 180x150