Шість книг для дітей на канікули

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Давайте чесно зізнаємося: батьки радіють канікулам не менше за дітей. Адже це свобода. Свобода від рамок і умовностей, домашніх завдань, вчителів, ранніх підйомів, групових вайберів і маси непотрібної інформації.

    Нарешті можна зайнятися тим, що дитині цікаво, а не потрібно. Книги теж повинні бути цікаві. А що може бути цікавіше за пригоди?

    На Книжковому Арсеналі було презентовано безліч новинок – і українських авторів, і перекладів зарубіжної прози. Однак є незмінна «літня» класика, яка не набридає та з героями якої діти із задоволенням себе асоціюють.

    «Тореадори з Васюківки», Всеволод Нестайко

    Книга, що незмінно займає провідні позиції в рейтингах продажів вже багато років. Зізнаюся, я для себе відкрила Нестайка тільки два роки тому, коли читала синові. Взяли ми цю досить об’ємну книгу в поїздку на море, і я була впевнена, що нам її вистачить на всю 10-денну відпустку. Якби ж то! Син так захопився пригодами Яви та Павлуші, що більше ніякі розваги йому не були потрібні.

    Ці двоє хлопців мають таку бурхливу фантазію і сміливість, що тільки диву даєшся, як для них кожен раз все закінчується благополучно. Спочатку вони чудять в рідному селі Васюківці, потім їдуть підкорювати Київ, і там їх теж нічого не здатне зупинити. Але в основі їх пригод все одно вічні цінності: дружба, взаємодопомога, захист слабкого, повага до старших. А дітям, які не проводили літо в селі у бабусь-дідусів, буде цікаво дізнатися про устрій і особливості сільського життя.

    «Пригоди Тома Сойєра», Марк Твен

    Наступного року, пам’ятаючи минулорічний успіх з Нестайком, на море взяли ми Тома Сойєра. І історія повторилася. Адже книги дуже схожі – тільки тут суворе виховання і Том Сойєр з Гекльберрі Фінном. А пригоди такі ж веселі.

    Винахідливості, підприємливості та виживаності хлопчаків можна тільки позаздрити! А які вчинки вони готові здійснювати заради дівчаток, у яких закохані! На мій погляд, у цій книзі більше уваги приділено особистим переживанням героїв, їх емоціям, що на тлі нестримного сміху від витівок Тома додає і серйозності, і усвідомлення, що почуття самозбереження і меж дозволеного у героїв все ж є.

    «Чарівник Смарагдового міста», Олександр Волков

    Можна довго дискутувати, навіщо автор стягнув сюжет книги з «Чарівника з країни Оз», але всі шість книг Волкова про пригоди дівчинки Еллі та її друзів чудові. Це такий собі дитячий магічний реалізм – все можливо, але де межа реального і вигаданого, знайти складно. Найголовніше, що ця казка сяє добром – сонячна Еллі, Залізний Дроворуб, який мріє про серце, Солом’яний Страшила, який понад усе на світі хоче отримати мізки, Боязкий Лев, якому конче потрібна сміливість.

    Тут добро бореться зі злом і завжди перемагає, тут немає перешкод, якщо друзям потрібна допомога, тут сім’я – найцінніше в житті. А ще в цій книзі показано, що злі люди, насправді, просто нещасні. Їх хтось образив або ніхто ніколи не любив, і їм теж потрібна допомога. Непогана основа для розуміння людської психології.

    «Все про мумі-тролів», Туве Янссон

    Мумі-тролі фінської письменниці Туве Янссон дуже медитативні. Вони ведуть настільки розмірене життя, ніби всі події відбуваються в тягучому солодкому киселі. У міру читання книги починаєш відчувати себе неповороткою милою пузатенькою бегемотоподібною істотою.

    Загадкова атмосфера Долини, складні імена героїв, тонкий психологізм і глибокі філософські роздуми – я б сказала, що ці історії на любителя. Але не прочитавши їх, втрачаєш величезний пласт світової літератури. Нещодавно попалася відмінна стаття, «Світ мумі-тролів від А до Я», з докладним аналізом твору. Там про богемність життя, про значущість домівки для кожної істоти, про сили природи, з якими ніхто не може боротися, про любов до себе і тих, хто поруч, про страхіття війни, про здатність розуміти емоції і в цілому про відносини всіх з усіма і світом.

    Загалом після прочитання статті захотілося перечитати весь цикл про мумі-тролів ще раз – здається, я щось пропустила, особливо про богему.

    «Казки дядечка Римуса», Джоель Харріс

    Мої батьки розлучилися, коли мені було три роки. Батько повернувся до Сибіру, де працював на залізниці, і один з небагатьох спогадів про нього – це посилки з дивовижними речами і, незмінно, книгами. Всі ті видання я пам’ятаю досі до найдрібнішого малюнка на обкладинці. Вони були такими яскравими, такими якісними, такими незвичайними. У нашому місті таких не продавали і ні в кого з дітей таких не було. «Казки дядечка Римуса» – одна з них. У м’якій жовтій обкладинці, всіяній кроликами і вовками, що кудись біжать. З неї я вперше дізналася, хто такий койот. Чи варто говорити, що книга перекочувала в дитячу бібліотеку до мого сина, ну і взагалі вдома вже кілька різних видань цих казок, і на подарунки я теж найчастіше купую її.

    Кумедні історії, розказані чорношкірим маленькому синочку своїх господарів про хитрого Братчика Кролика, невгамовного братчика Лиса, хороброго Братчика Опосума, розумного Братчика Черепаху і багатьох інших братчиків, які щодня рятують власні шкури один від одного.

    «Незвичайні пригоди Карика і Валі», Ян Ларрі

    Пам’ятаєте цю книгу? Про хлопчика і дівчинку, які, потрапивши в квартиру до сусіда-вченого, випивають якусь рідину, зменшуються і потрапляють у світ природи, де кожен жук і травинка більше за них у кілька разів. Вдома чекають на обід батьки. Професор, помітивши зникнення еліксиру, вирушає на пошуки дітей, прихопивши чарівний порошок для збільшення.

    Багато страшних, небезпечних пригод і дивовижних відкриттів їм належить пережити: боротьбу з капустянкою, павуком, бабкою та іншими жуками-гнойовиками. Дуже пізнавально, ось тільки з ілюстраціями цій книзі не щастить – то мало, то нереалістичні. І це точно той випадок, коли книга краща ніж фільм, завдяки розлогим і захоплюючим описами світу природи.

    Тетяна ДУДНИК

    (Visited 322 times, 1 visits today)
  • 180x150