“Що очікує країну в разі їх перемоги на виборах?”: журналісти дослідили чому українці багато років несли “данину” фірмі майбутнього прикарпатського нардепа

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Журналісти каналу 112 встановили багато цікавого про нардепа-кандидата в Президенти Юрія Дерев’янка. Як виявилось, політична кар’єра  Юрія Дерев’янка почалася з роботи на  нардепа Гурєєва. Гуреєв – народний депутат України позаминулого скликання. Потрапив він туди в 2005 році за списками Партії промисловців і підприємців (УСПП), очолюваної майбутнім регіоналом Анатолієм Кінахом.

    Бізнес життя Юрія Дерев’янка розвивалось стрімко, майже як у казці про Попелюшку, ось тільки в ролі прекрасної феї виступив депутат Гуреєв. 

    На майбутнього нардепа зареєстрували фірму “Енергокомплект», яка довгий час працювала з грошима Партії промисловців і підприємців. Одночасно його зробили засновником компанії «Арт-мастер», яка власне, теж нічим не займалася, окрім реалізації хитрої і водночас простої схеми.

    Схема полягала в тому, що всупереч законодавству замість того аби придбати держреєстри у власність держави їх зареєстрували на фірму-прокладку. Нікому не відомі контори ласкаво погодились надати нібито розроблене ними програмне забезпечення у користування державі. За використання вони отримували роялті. Аби усе юридично оформити на «Арт-мастер» зареєстрували авторські права на програмне забезпечення державних реєстрів, що дозволило ДП «Інформаційний центр» перераховувати гроші на рахунки цієї самої компанії «Арт-Майстер». 

    За аналогічною схемою створили і компанію «Фірма« 3-Т », на яку також записали частину реєстрів, щоб не світити занадто величезні гроші. А так – начебто все чисто.

    У  цих фірмах  осідала частина наших з вами грошей, які ми платили нотаріусам під час оформлення довіреностей, заповітів, виписок. Таким чином за десятиліття були освоєні десятки мільйонів гривень. Лише за період з 2017 ро середину 2009 року держава сплатила компаніям-прокладкам 205 мільйонів гривень, «Арт-мастер» поклав до кишені 126 мільйонів. А «Фірма« 3-Т» – 79 мільйонів гривень.

    Під час перевірки КРУ виявилось, що вартість створення програмного забезпечення для одного реєстру становить від одного до півтора мільйонів гривень. Відповідно, усі шістнадцять українських держреєстрів мали б обійтися державі не більше аніж у 24 мільйони гривень. Отже, створення цих реєстрів коштувало б державі в багато разів дешевше, аніж багаторічна сплата роялті фірмам-прокладкам, які згодом спрямовували сотні мільйонів українських гривень на кіпрські офшори.

     

     

     

     

     

  • 180x150