Що принесли в Галичину московські «культуртрегери»?

  • 180x150
  • Опубліковано:

    17 вересня 1939 року перші совєти принесли в Галичину своє «визволення», яке в підсумку коштувало західним українцям сотні тисяч життів. Про комуністичний терор на наших землях газета «Галичина» неодноразово вже писала. Сьогодні ж хочемо запропонувати нашим читачам ретроспективний погляд на 39-й рік з другого боку, а саме: який рівень культури несло совєтсько-російське вторгнення в Західну Україну. Цінні з цього погляду свідчення надала в своїх спогадах, написаних у 70-х — початку 80-х років, дружина видатного кіномайстра Олександра Довженка Юлія Солнцева.

    Українська студія до 1938 р. знімала картини тільки російською мовою. … Ні в одній республіці, крім Української, цього не робилося, і коли говорять про буржуазний націоналізм в Україні, я думаю, що винні почасти були і наші російські керівники.

    У 1938 р. Олександр Петрович (Довженко. — Ред.) поставив питання перед Хрущовим, коли той був першим секретарем в Україні, про те, щоб робити картини українською мовою. Хрущов дозволив, і на Київській студії стали робити фільми рідною мовою.

    Львів було звільнено. Н. С. Хрущов запропонував нам, тобто Олександру Петровичу разом із групою, виїхати на автобусах до Львова і познімати там. Це було цікаво для історії — возз’єднання України. Нам було запропоновано надягнути військові костюми, що ми й зробили… З нами було кілька письменників. Разом з Віктором Борисовичем Шкловським та іншими ми вирушили в Західну Україну.

    До вечора ми в’їхали у Львів… Рано- вранці наступного дня ми вийшли на вулицю. Були відчинені всі магазини з дуже хорошими, для нас небаченими, речами. і всі військові частини, які вже увійшли в місто (до речі, багато хто сюди приїхав із дружиною), вирушили в магазини. Кількома днями пізніше я була приголомшена подією. На маленькій вулиці Львова якась юрба варшав’ян і жителів Львова стежила за нашими військовими дружинами. Дружини одягли нічні сорочки, думаючи, що це сукні з мереживами, і з гордістю носили їх. Ми пройшли, опустивши голови, підійти і сказати їм не могли. Публіка реготала, йшла за військовими з їх дружинами по інший бік…

    Ми вирішили поїхати в гори на річку Черемош, в село Жаб’є. У гірському селі ми зупинилися в будинку, як нам здалося, багатого чоловіка. Ми були прийняті ввічливо, але коли настала ніч і, по суті, ми, радянські громадяни, залишалися вчотирьох у гірському селі, я почала прислухатися до різного шарудіння, тому що ми знали, що частина бандерівців пішла у підпілля та перебуває в цих горах… Ми з занепокоєнням провели ніч, а на ранок поїхали на річку Черемош, якою сплавляли ліс з гірських вершин Карпат. Це дуже гарна річка, пізніше я бачила і навіть знімала в своїй картині «Буковина — земля українська» сплав дерева і неймовірну майстерність гуцулів, які жердинами поправляли пов’язані колоди і перескакували через пороги бурхливої річки Черемошу…

    Я докладно тоді побачила Західну Україну, була в гуцульських селах, бачила чудові гуцульські танці хлопців у строкатих капелюхах, з дзеркальцями на шиї. Все це мене дивувало, тому що цей національний одяг зберігся саме тут, в Західній Україні. Ми про свої російські давно забули, а українські були тоді в моді. Українські сорочки боялися носити, хоча я завжди замовляла сорочки для Олександра Петровича в майстерні Софійського собору, там робили їх для виставок і музеїв, і вони дуже подобалися йому…

    Наша поява у Львові багато в чому була, по-моєму, не такою, якою вона могла б бути. Відсутність культури у більшості наших товаришів, які приїхали і зайняли посади в цьому дуже красивому місті з костелами, з найчистішим асфальтом, з багатими магазинами, відчувалася всюди. Мені особливо впало у вічі одне моє відвідання Львова, коли я помітила, що в місті немає мух. Я звернула увагу і пізніше, знімаючи картину, коли побачила їдальню і ресторан, повні полчищ мух і бруду, яких, як це не неприємно, очевидно, привезли ми.
    Відсутність цієї культури дуже багато псувало нам не лише у Львові, а й в інших містах…

    Петро ЗАХІДНЯК

    (Visited 34 times, 1 visits today)
  • 180x150