Святослав Никорович: Наші батьки мають побачити нормальну державу

  • 180x150
  • Опубліковано:

    Святослав Никорович — наймолодший депутат обласної ради Івано-Франківської області. Йому лише 25, і свій вік він вважає радше перевагою, аніж недоліком. З молодим і перспективним народним обранцем спілкуємося про науку, депутатство і стратегічні кроки в новій іпостасі.

    — Вітаю з обранням депутатом до Івано-Франківської обласної ради. Як гадаєш, у чому секрет твоєї перемоги над більш досвідченими кандидатами? Що спонукало людей голосувати за тебе?

    — Спасибі. Наша команда дуже вдячна громаді Богородчанщини, яка повірила у нас, і тепер треба докласти зусиль, щоб виправдати їхні надії. А секрету немає. Ми, як і виборці, хочемо жити у нормальній країні, де є справедливість та порядок. Я протистояв владі й виграв. Це про багато що свідчить. Якщо конкуренти не зроблять висновків із цього, то їм слід назавжди забути про політику.

    — Розкажи більше про себе. Отже, хто такий Святослав Никорович і що нового він принесе до обласної ради?

    — Насамперед Святослав Никорович — це молода людина, яка прагне жити в країні з потужною економікою, з розвинутою наукою та чесною правоохоронною системою. Народився 23 листопада 1990 року в селі Підгір’ї Богородчанського району, після закінчення 8-го класу Богородчанської школи №2 продовжив навчання у Фізико-технічному ліцеї в Івано-Франківську, ну а далі був Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, факультет математики і інформатики, до якого вступив, маючи запрошення ректора.
    За покликанням я — математик, зі шкільних років брав участь і перемагав в олімпіадах з цієї дисципліни. Нині ж навчаюся в аспірантурі за напрямом «алгебра і теорія чисел», працюю над кандидатською дисертацією. Однак з університетських часів беру активну участь у громадському житті області. З однодумцями організовував інтелектуальні змагання, зокрема, з такої популярної в Івано-Франківську гри ерудитів як «Що? Де? Коли?», свого часу зібрав і свою команду «Клім і Ворошилов». 2012 року ми створили громадську організацію «Територія інтелекту».
    Що несу в політику? Насамперед я не вмію мовчати, коли відбуваються нечесні речі. Так мене виховали батьки. Люди повинні знати те, що насправді відбувається в області, а не те, що їм подають. Друге: на вибори я йшов у команді «Самопомочі», а вона виступає за прозорі процеси на всіх рівнях. Також ми розуміємо, який нині градус невдоволення старими політиками. Тому свою діяльність бачу в постійному спілкуванні та в співпраці з громадою, щоби люди бачили — я став депутатом задля розв’язання спільних проблем, а не для задоволення власних інтересів. У своїй передвиборчій програмі я нічого не обіцяв. Просто сказав: ось я такий, довіряєте мені, що хочу і намагатимусь щось зробити. Результат бачите самі.

    — Ти наймолодший депутат обласної ради, тобі лише 25 років. Як гадаєш, твоя молодість в сесійній залі обласної ради стане перевагою чи радше недоліком?

    — Сприймаю це як перевагу. Тільки так. Бо я не застав Радянського Союзу. В мене немає совкового страху перед чиновником будь-якого рангу. Тому там, де старший депутат, можливо, буде думати, як звернутися до посадовців, я буду примушувати їх розв’язувати проблему. Як приклад наведу ситуацію з виборчих перегонів. Один відомий посадовець був моїм конкурентом. і от йому захотілось заклеїти мій білборд. Обрав із трьох площин саме мій, бо там висів «пацан», і нахабно заклеїв. Потім був змушений вибачатися переді мною. Вік, як і зовнішність, — оманливі.

    — Про проблеми молоді знаєш не з чуток. На твою думку, які з них найнагальніші і яким чином будеш намагатися їх розв’язувати як депутат?

    — Одразу скажу — я йшов в обласну владу розв’язувати не окремо проблеми молоді. Хоча серед людей, котрі голосували за мене, чимало молодих, які живуть у селах, де соціальні питання подекуди стоять гостріше, ніж деінде, а вирішити їх важче. Є глобальна проблема — повернути віру в Україну, в її народ. А під цим розуміється — робочі місця, відсутність корупції, соціальна та правова справедливість. Це надскладно, але треба думати глобально, як не допустити повного знищення українців як нації. А до цього йде, бо чимало й нинішніх можновладців хотіли б бачити в нас затурканих, залежних від бюрократичної машини та грошових мішків осіб, якими легко керувати. Натомість люди незалежно від віку мають бачити, що про них пам’ятають і думають. Щодо молоді, то вона повинна стиснувши зуби працювати, щоб ще їхні батьки побачили нормальну державу. Нині їх нагальні проблеми лежать здебільшого в контексті економічної складової.

    — Що змусило тебе, молодого і перспективного аспіранта, піти в політику і відкласти науку на другий план?

    — В історії математики був дуже цікавий приклад. Еварист Галуа прожив всього 21 рік і загинув саме через політику. Його вбили на дуелі, приводом для якої стали його політичні погляди, котрі він активно відстоював. Водночас він зробив дуже потужний внесок в алгебру. Що я цим хотів сказати? Можна поєднувати одне з другим і нічого не відкладати. Сподіваюся, мені це вдасться. Зрештою, свого часу, коли я був ще студентом, наша громадська організація «Територія інтелекту» виступила з ініціативою, щоб учнівське ЗНО проходили і вчителі. Звернулися з відповідним листом до Міністерства освіти і науки, на що отримали чемну відписку. Однак, наскільки мені відомо, ця ініціатива отримала підтримку серед прогресивних вчителів. Міркую, як депутат обласної ради, матиму більше можливостей зробити ту ж галузь освіти адекватною до вимог нинішнього часу.

    — Про бруд в українській політиці різних рівнів не треба багато говорити. Ти вже відчув це на своїй шкурі? Чи не виявилася політика бруднішою, аніж ти уявляв? Як гадаєш, яким чином тобі вдасться залишитися чистим?

    — Справді, виборча кампанія була дуже важка. Ми намагалися не критикувати конкурентів. Але, на жаль, у відповідь нам зривали плакати, банери, робили негативну рекламу на зустрічах і таке подібне. Коли дізналися, що я переміг, почали поширювати різні чутки, причому особи, які мене зовсім не знали, ніколи зі мною не зустрічалися. Але де тепер ті люди, а де ми? Громада розібралася і дала оцінку.

    Спочатку дуже болісно реагував на бруд, а тепер простіше. Я вірю в людей, і результат виборів зміцнив цю довіру. Більше того, під час кампанії ми дуже багато спілкувалися з виборцями, які, своєю чергою, давали свої поради. Одна з них була такою: «У будь-якій ситуації пам’ятай, що маєш залишатися людиною». Це правило взяв на озброєння, тому, сподіваюся, не стану не чистим.

    — Яким ти бачиш своє майбутнє в українській науці та політиці, бо переконана: кожен аспірант мріє стати кандидатом, а потім — доктором наук, а депутат обласної ради — депутатом Верховної Ради? У тебе є такі амбіції?

    — Є дорога, яку мені задумав Бог. і нею я йду. Звичайно, хочеться підкорити всі висоти. Але треба завжди розуміти, де від тебе більший коефіцієнт корисної дії. Наразі я себе лише пробую у політиці і дуже хочу водночас залишатися в науці.

    Джерело: "Галичина".

     

    (Visited 18 times, 1 visits today)
  • 180x150