На останньому публічному виступі Сталін 1952 року на 19-му з’їзді КПРС прямо називає нові комуністичні режими ударними бригадами.
66 мільйонів життів коштував народам колишнього Радянського Союзу деспот і тиран Йосип Джугашвілі. Сталін помер у Москві 5 березня 70 років тому, утім у Росії день його смерті останнім часом вважають ледь не жалобним, бо культ Сталіна – міцнішає, йдеться в ТСН.Тиждень.
Сталін не планував помирати ні 5 березня 1953-го, ні через рік чи навіть через 10 років. Всі розмови про пошук наступника, які він починав в 50-х, були методом виявлення чергового зрадника у все вужчому колі послідовників. Як тільки когось з них починали вважати наступником – він одразу зникав.
Для себе у вождя пролетаріату були інші великі плани. Якби він протягнув іще 5 років, великий терор 30-х міг здатися дрібничкою перед головною кривавою виставою, а Другу світову війну замінила б остання – Третя.
“Весь концепт влади, яку Сталін уособлював – це був концепт світової революції. Було зрозуміло, що своїх бажань на розповсюдження цієї влади вони не залишать. Коли закінчилась війна, в радянській армії було 12 мільйонів людей, 12 мільйонів, це колосально”, – запевняє історик Юрій Шаповалов.
Коли жахлива Друга світова закінчилася і переможці розділили Європу, Сталін одразу почав готувати СРСР до нових війн. Перша з них – проти так званого внутрішнього ворога – тобто власних народів. Серед них непокірні українці і знову євреї. Мало хто знає, що по-своєму вирішувати єврейське питання в СРСР Сталін почав майже одночасно із Гітлером – ще наприкінці 30-х. “Після війни, в 1947-му, поки бійців УПА та їхні родини вивозили товарними вагонами в Сибір і Казахстан, радянські євреї пакували валізи, теж готуючись до неминучої депортації. Про цей план Сталіна відомо мало. Ніби-то складався з кількох пунктів. Перший – традиційний – знайти змову. Все почалося з гучних судових процесів”, – додає історик.
Один із них над так званими лікарями-шкідниками. Групу з 9 найдосвідченіших лікарів-євреїв звинуватили в навмисному доведенні до смерті Андрія Жданова і ще кількох партійних вождів. «Підступні шпигуни і вбивці під маскою професорів-лікарів» – писала в січні 1953-го газета «Правда». Арештованих лікарів катували, вибиваючи зізнання – у вироках мала бути співпраця з Ізраїлем та США. Все це потрібно було для запуску наступних пунктів.
Швидкий публічний суд та розстріли на тлі роздмуханої в пресі юдофобії – все це мало спровокувати хвилю єврейських погромів. Вже як порятунок від цього самосуду мала розпочатися масова депортація. Усіх радянських євреїв планували вивезти на Далекий Схід, де ще наприкінці 20-х створили Єврейську автономну область. Вагони вже очікували на станціях.
Внутрішня війна велася паралельно із підготовкою до останньої битви, де Кремль мав повністю перемогти світовий капіталізм. Історик з Німеччини Олександр Гогун готує книгу про цей апокаліптичний план Сталіна. “Він бачив Третю світову в два етапи. Перший крок – бліцкриг на Євразію. Захоплення західної Європи і південної Азії. При чому свою роль мали зіграти війська Мао на території Індокитаю. Це мала бути війна не на життя, а на смерть, страшніша, ніж Друга світова. Апокаліпсис – приблизно такий, яким ми його знаємо з Біблії”, – каже історик.
У військових архівах колишніх країн-членів Варшавського блоку історик знайшов спогади генералів. Як поляки, так і угорці, з чехами згадують про знакову зустріч в Кремлі в січні 1951-го, де Сталін оприлюднив плани підготовки до великої війни – в якій нові комуністичні країни теж мали відіграти велику роль. “Є спогади одного з польських генералів про те, що сили війська польського мали пройти до Ютландії і захопити Данію. Сталін сказав, що вони мають 3-4 роки на підготовку до великої війни. Учасники роз’їхалися по домівках і почали перетворювати свої країни фактично в казарми поруч із військовими заводами”, – твердить історик.
На останньому публічному виступі Сталін 1952 року, на 19-му з’їзді КПРС прямо називає нові комуністичні режими ударними бригадами. “Тепер, коли від Китаю та Кореї до Чехословаччини з’явилися нові ударні бригади, в особі народно-демократичних країн, тепер нашій партії полегшало боротися, та й робота пішла веселіше”, – заявляє з трибуни диктатор.
В лютому 53-го Рада міністрів СРСР ухвалює страшний в своїй абсурдності документ – в максимально короткі строки почати випуск 10 тисяч нових реактивних бомбардувальників. Вони мали вже через рік перетнути західні кордони СРСР.
Але 1 березня 1953-го Сталіна розбиває інсульт. Він проживе ще 4 дні, та плани Третьої світової вже зникли в недосяжних архівах. Плани депортації радянських євреїв, сховали також, як і десятки дрібніших планів, наприклад повне виселення населення Закарпаття, надто ненадійного для захисту червоного форпосту між чотирма кордонами.
Утім, вже в ХХІ столітті всі ці химерні задуми здається дістали з архівів і поклали на кремлівський стіл, щоб новий російський диктатор знов уявив себе володарем всесвіту.