Підвищувати готовність своїх стратегічних сил Росія почала ще в перші дні повномасштабного вторгнення, коли Київ не впав за три дні.
Дивує інше: цю заяву президент Байден зробив за два тижні після підриву Росією Каховської ГЕС, на що ні США, ні західна спільнота жорстко не відреагували. Тому не зовсім зрозуміло, як Америка реагуватиме на ризик застосування ядерної зброї ядерною країною проти неядерної.
У ГУР Міноборони України кажуть, що гіпотетично загроза існує, проте наразі говорити про підвищений ризик застосування ядерної зброї не доводиться. Шантаж із боку Путіна зрозумілий. По-перше, це робиться, щоб примусити Україну сісти за стіл переговорів із Росією, погодившись на “заморозку” війни. Саме тому ми останнім часом бачимо багато вояжів різних світових лідерів із всілякими “мирними” планами. По-друге, щоб налякати західну спільноту напередодні саміту НАТО, де визначатиметься формула майбутнього вступу України до Альянсу. З цим також пов’язане й розміщення в Білорусі російської тактичної ядерної зброї.
Путін вже продемонстрував, що готовий підвищувати ставки. Та чи готовий на це Захід? Чи працює ядерне стримування Росії? До чого Путін готує росіян? ТСН.ua дізнавався.
Катастрофічні наслідки: чому Путін і його банда продовжують ядерні погрози
В інтервʼю The Economist очільник ГУР Міноборони Кирило Буданов запевнив, що Росія не застосує проти України ядерну зброю: “Як голова розвідки, я вам прямо говорю, цього не станеться. За всієї моєї неприязні до РФ, ідіотів, які керують країною, там небагато”. Натомість Буданов попереджає про ЗАЕС. Станція та її ставок-охолоджувач заміновані. І якщо останній росіяни підірвуть, за словами очільника ГУР Міноборони, будуть “значні проблеми”.
Ще у вересні 2022 року радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван заявляв, що Вашингтон попередив Москву про катастрофічні наслідки для Росії, якщо та перетне цю ядерну межу. Він пообіцяв рішучу відповідь США, докладно пояснивши Москві закритими каналами, що саме це означатиме. Для цього Америка, за словами держсекретаря Ентоні Блінкена, залучала Індію та Китай. Деякі американські генерали припускали, що США конвенційними засобами можуть знищити ЧФ РФ і все угруповання російських військ на тимчасово окупованих українських територіях.
Проте, не зовсім зрозуміло, як саме все це подіяло на кремлівського “фюрера”. ТСН.ua вже писав, що у п’ятницю, 16 червня, він чи не вперше публічно допустив використання тактичної ядерної зброї. Одразу після цього Ентоні Блінкен поїхав до Китаю. Його візит планувався ще на початку року. Проте через інцидент з китайською шпигунською повітряною кулею його відклали. Перебуваючи в Пекіні, Блінкен заявив, що Китай пообіцяв не постачати Росії зброю для війни проти України, хоча висловив стурбованість, що це можуть робити приватні китайські компанії. Проте у дійсно приватні та незалежні від партії підприємства в Китаї повірити дуже важко. А вже після повернення Блінкена до США, Джо Байден назвав Сі Цзіньпіна диктатором, що Пекін назвав “публічною політичною провокацією”.
Те саме стосується й Індії, яка не засудила повномасштабне російське вторгнення, збільшивши імпорт російської нафти в 10 разів, а у 2023-2024 рр. планує вийти на 30% імпорту з Росії. Хоча у 2021-2022 рр. частка російського імпорту сирої нафти була меншою за 2%. Зокрема й це питання буде обговорюватися під час візиту прем’єра Індії Нарендни Моді до Вашингтона, де він виступить на спільному засіданні Палати представників і Сенату – одному з найвищих високих майданчиків, які Вашингтон надає іноземним гостям. Проте також під час візиту Моді до США обговорюватиметься оборонна співпраця. І це дуже цікавий аспект, адже до початку повномасштабної війни Росії проти України, майже всю зброю Індія закуповувала у Москви.
Проте, досі незрозуміло, чи мають Індія та Китай якийсь відчутний вплив на Москву в питанні ядерного стримування. Взяти хоча б розміщення російської тактичної ядерної зброї в Білорусі, чим так вихваляються Путін і Лукашенко. Багато експертів наголошували, що в одному з підписаних Путіним та Сі Цзіньпіном документів під час триденного візиту останнього до Москви, йшлося про неприпустимість ядерної війни. Саме тому розміщення російської тактичної ядерної зброї в Білорусі – це ледь не особистий ляпас Сі Цзіньпіну. Проте інші експерти попереджали, що це міг бути узгоджений із Пекіном крок, враховуючи неспівставність російського та китайського ядерних арсеналів.
Про що говорять на Росії: Путін вже особисто шукає Залужного
Путін виліз із бункера. Останнім часом кремлівський “фюрер” проявляє небачену медіаактивність, особливо після підриву Росією Каховської ГЕС. То він зустрічається з російськими воєнкорами, яких до цього тиждень тримає на карантині; то особисто коментує, де перебувають головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та Кирило Буданов, помітно заїкаючись. Путіну навіть доводиться особисто оцінювати український контрнаступ, озвучуючи фейкові цифри начебто знищеної західної техніки, як-то 245 танків та 678 бронемашин, чи п’ять Patriot, хоча насправді Україна має лише дві таких системи.
Окремий треш на російських федеральних каналах відбувався навколо Буданова та Залужного. Спочатку пропагандисти всі разом шукали, куди ж зник головнокомандувач ЗСУ. Потім, коли знайшли, почали розповсюджувати конспірологічні теорії, як своїми ракетами начебто поцілили по будівлі ГУР Міноборони в Києві, поранивши Буданова, якого потім терміново евакуювали до Німеччини.
“Більшість російських заяв зорієнтовані на внутрішню аудиторію. Тобто, потрібен уже якийсь наркотик поважче. Образ Путіна, який особисто “вєщає” про події в Україні ― найважчий наркотик для російської пропаганди. А що далі? Далі буде ломка і порожнеча”, – пояснює представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов.
Проте, якщо ще восени під час блискавичного контрнаступу Сил оборони України, коли ми звільнили Харківщину та правобережжя Херсонщини, Путін неохоче брав на себе відповідальність, коментуючи поразку, тепер, схоже, все змінюється. Кремлівський воєнний злочинець особисто коментує український контрнаступ, як Росія перебудує свій ВПК, а його прессекретар Пєсков кричить, що вони вже виявляється Україну демілітаризували.
“Мирні” плани: для чого насправді приїздили лідери африканських країн
Але окремо, звичайно, треба зупинитися на папірці, який демонстрував Путін, сидячи на перемовинах із лідерами країн Африки, які до цього були в Києві. Кремлівський фюрер назвав його “договором про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України”, начебто ухвалений навесні 2022 року в Стамбулі й парафований київською делегацією. Путін жалівся, що його кинули. Мовляв, спочатку Україна погодилася на якісь його шизофренічні ідеї, а потім, коли російська армія чкурнула з-під Києва, відмовилася від своїх зобов’язань. Проте, треба розуміти, кому й для чого Путін це говорить, поруч із вже заїждженою фразою про “переворот 2014 року в Україні”.
Лідери семи африканських країн – ПАР, Замбії, Єгипту, Конго, Уганди, Сенегалу та Союзу Коморських островів – спочатку відвідали Київ, а потім Москву. Лише Замбія та Коморські острови голосують за проукраїнські резолюції в ООН. Інші ж, або підтримують Росію, або голосують нейтрально. Для України візит лідерів африканських країн був вкрай важливим.
По-перше, до Києва вони приїхали зі своїм “мирним” планом врегулювання війни. Проте не треба думати, що ці африканські країни так сильно вболівають за перемогу України. Африканський континент постійно сколихують війни та конфлікти. До того ж, вони дуже зацікавлені в безперебійному постачанні зерна, добрив та аміаку. Останнє напряму пов’язано з зерновою угодою й шантажем Кремля вийти з неї, якщо Київ не виконає шість вимог Москви, серед яких якраз і є поновлення роботи аміакопроводу “Тольятті-Одеса”.
По-друге, треба розуміти, що інформаційно Україна в Африці майже не представлена. Натомість там дуже сильно працює Росія, звинувачуючи Україну в провокуванні кризи глобального голоду. Тобто, що це не Росія винна, розв’язавши проти України війну й заблокувавши Чорне море, перешкоджаючи експорту нашого збіжжя, а власне сам Київ. Саме тому відбулося вже два турне українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби країнами Африки. І саме тому радник Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван та заступниця держсекретаря Вікторія Нуланд зустрінуться з представниками Глобального Півдня днями в Копенгагені.
По-третє, Reuters писав, що президент ПАР начебто особисто включив у привезений “мирний” план пункт про зняття санкцій із Росії та претензій із боку України щодо рішення Міжнародного кримінального суду про ордер на арешт Путіна за тяжкий воєнний злочин – депортацію українських дітей. В обмін на це Росія начебто мала вивести свої війська з України й тактичну ядерну зброю з Білорусі. Щоправда, це так і не було підтверджено. Хоча всім добре відомо, що в серпні в ПАР відбудеться саміт БРІКС, який Путін дуже хотів би відвідати. Але є одне “але”. ПАР – підписантка Римського статуту, а отже має заарештувати Путіна за ордером МКС.
Але цікаво й інше – поціновувачів африканського мирного плану в Москві теж немає. До того ж настільки, що Росія влаштувала черговий ракетний обстріл Києва якраз під час візиту африканської делегації. У Держдепі переконані, що Путін не готовий до дійсно мирних переговорів, хоч в Кремлі постійно повторюють зворотне.
“Путін багато чого говорить, і залишу на ваш розсуд тлумачити, скільки з того є правдою й скільки – ні. Знову ж таки, цілком зрозуміло, що дії Росії – бомбардування Києва, удари по цивільній та енергетичній інфраструктурі, житлових будинках, лікарнях – не показують жодної зацікавленості в досягненні миру й завершенні війни”, – заявив заступник речника Держдепу Ведант Патель.
Основні зусилля Москви наразі направлені на “заморозку” війни. І, на їхню думку, не важливо хто це зробить – США, Китай чи країни Африки. Багато західних очільників вже висловилися, що про “заморозку” війни на російських умовах не може бути й мови. Для Путіна ж головне наразі зафіксувати, як він каже, “нові територіальні реалії”, не давши Силам оборони України звільнити ще більше земель напередодні президентських виборів у Росії в березні 2024 року.
Й удар по Чонгарському мосту в ніч проти 22 червня це дуже добре демонструє. Буквально днями російський міністр оборони погрожував, що за удари по Криму Росія битиме по центрах ухвалення рішень. Ніби Росія цього не робила раніше. Після удару по мосту в російських пабліках навіть почали лунати заклики розмістити російську тактичну ядерну зброю, наприклад, у Мелітополі. Ну а в українській розвідці обіцяють: “Далі буде”.