У грудні 2022 Міноборони уклало контракт на закупівлю безпілотних комплексів «HAWK», призначених для розвідки і коригування вогню артилерії.
За контрактом загальною вартістю у 807 мільйонів гривень за 55 комплексів, 650 мільйонів компанії-виробнику було перераховано в якості авансу. Здати усю замовлену партію виробник повинен був до 15 серпня 2023, але в обумовлені строки продемонстрував лише декілька комплексів, борти з яких переважно або не злітали, або втрачали зображення.
Про це йдеться в розслідуванні Bihus.Info, передає СТИК.
Кожен комплекс «HAWK» складається з наземної станції управління та двох бортів і орієнтовно коштує понад 14,5 млн грн (400 тис дол).
Контракт уклали напряму з виробником – компанією ТОВ «НВП «Українські авіаційні системи» (далі – «УАС»), якою володіють троє осіб. Частина належить Жанні Розенблат (дружині екснардепа Борислава Розенблата, відомого завдяки одній з найгучніших справ НАБУ щодо корупції в сферу видобутку бурштину), частина – їхньому давньому сімейному бізнес-партнеру Костянтину Пожидаєву, ще одна, менша частка – непублічному громадянину Молдови. Сам Розенблат раніше публічно заявляв, що цей проект – його дітище.
Уже за місяць до дедлайну здачі контракту виникли підозри, що безпілотник – «сирий». Виробник організував навчання для пілотів, які розповіли Bihus.Info про те, що пройшли вони не надто успішно: 3/4 польотів взагалі не вдалися (борт хитало й завалювало у польоті, тож його доводилося екстрено саджати), а коли ж наприкінці навчань запустити борти таки вийшло нормально, то наземна станція управління почала втрачати зображення з камери безпілотника. На ці навчання приїжджав особисто Розенблат, який визнавав, що БПЛА ще «доопрацьовують», але обіцяв, що з навчань військові уже поїдуть із готовими бортами. Обіцянки не дотрималися – пілоти поїхали з пустими руками.
За день до дедлайну виробник привіз здавати замість 55 лише 4 комплекси і Bihus.Info було присутнє на цих приймально-здавальних польотах «HAWK». Для того, щоб замовник прийняв продукцію – виробник мав продемонструвати роботу комплексу Військовому представництво МОУ. Однак за результатами цієї демонстрації представники замовника відхилили 3 з 4 комплексів: один із бортів в польоті втрачав картинку, два не змогли злетіти в принципі, ще в одного при посадці відпали крила і тріснув «ніс». За наступні кілька тижнів, зі слів Розенблата, виробник здав ще 11 комплексів, але як насправді вони відлітали – невідомо, бо більше журналістів на польоти не допустили.
Цікаво, що раніше МОУ уже купувало безпілотники у цього виробника. В 2018-2019 йому замовили перші 9 комплексів, які далі понад три роки ніяк не могли потрапити в армію, бо МОУ з «УАС» тривалий час судилися за ціну продукції та зірвані строки поставки. На початку ж повномасштабного вторгнення, в умовах критичної потреби армії в безпілотниках, військові забрали у виробника борти. Згідно з відповіддю МОУ на запит Bihus.Info, ці безпілотники з тієї старої партії потрапили в ЗСУ і по ним «інформація щодо негативних відгуків відсутня». За таких умов новий великий контракт з цим же виробником, продукція якого вже була випробувана військовими, виглядав логічно. Але виникає питання: чому ж до дня здачі нової партії безпілотник виявився «сирим», а замовлена партія – не готовою.
З матеріалів різноманітних судових ухвал вдалося з’ясувати що за кілька місяців до укладання великого контракту, в компанії «УАС» стався доволі серйозний корпоративний конфлікт. Партнери посварилися, компанію розірвало надвоє: юридичний контроль лишився у однієї сторони конфлікту, «розенблатівської», а виробничі потужності й обладнання, на яких раніше виготовляли «HAWK-и» – у Пожидаєва. За словами останнього, конфлікт між партнерами стався власне через цей великий контракт: Розенблат нібито запропонував укласти його за завищеною ціною, в якій мали бути зашиті 30% «відкату» замовнику, а Пожидаєв відмовився, після чого з’ясував, що хтось від його імені підробив підпис на документах, а його самого звільнили з посади директора й усунули від управління компанією. Зі слів Пожидаєва, Розенблат організував якесь нове виробництво – зовсім інших бортів, які за комплектацією та характеристиками уже не схожі на те, що виробляло його підприємство раніше.
Тобто, формально МОУ укладало угоду з уже знайомою фірмою, у якої було існуюче виробництво зрозумілої моделі безпілотників, уже обкатаної військовими достатньо, щоб ті попросили її закупити в більших обсягах. По факту ж МОУ потрапило в авантюру з конфліктуючою групою людей, якимось зовсім іншим виробництвом якихось зовсім інших БПЛА, а відтак – інвестувало в експеримент з непрогнозованим фіналом.
Розенблат підтверджує, що нова модель має вже інші технічні характеристики і зібрана з інших запчастин, але вважає переробку покращенням продукції і її апгрейдом до сучасних умов.
Щодо кількості комплексів, то ще на приймальних польотах в серпні Розенблат визнав, що зібрати всю законтрактовану кількість не може: має лише зібраних 12 комплексів та запчастини для ще 18. Для решти ж не може купити запчастини, бо рахунки «УАС» заморожені в рамках кримінального провадження Державного бюро розслідувань. В рамках цієї справи правоохоронці вивчають і обставини укладання контракту, і обґрунтованість ціни, і освоєння виробником отриманих від МОУ коштів, і зрештою роль і місце в цій історії самого Міністерства.
За версією слідства чиновники МОУ змовилися з компанією-виробником і уклали контракт із завищеними цінами з метою заволодіння коштами. Крім того слідство вважає, що гроші компанія використала не за призначенням – отримавши аванс, лише частину пустила на комплектуючі, а частину поклала на депозит, розкидала по пов’язаних особах ну і т.д. У зв’язку з цим у травні й були накладені арешти на рахунки «УАС».