Старі будівлі у Івано-Франківську мають довгу та цікаву історію. Зокрема – приміщення колишніх заводу шкіри Якуба Маргошеса та екстрактного заводу Гайдингера.
FrankoNews розповість детальніше.
Шкіряний завод Якуба Маргошеса в різні періоди був в розпорядженні декількох власників і забезпечував шкіряними виробами не лише всю Західну Україну, а й здійснювався експорт в Польщу. В травні 1939 р. відбулася велика промислова виставка в Тель-Авіві, де свою продукцію представили 20 польських фірм – в цьому заході взяла участь і фірма Маргошеса, отримавши срібну медаль.
Фабрика з обробки шкіри заснована в 1888 р. і складалася з 10 корпусів, які розміщувались на великій території на сучасних вулицях Ленкавського – Левицького.
Власник фабрики Якуб Маргошес (1875—1939) входив в число найбагатших людей міста. До Другої світової війни ця фабрика була найбільшим підприємством легкої промисловості у Галичині.
Обидва підприємства виготовляли продукцію у Івано-Франківську, а збували в Україні та Польщі і Німеччині. Про це свідчать листи, що збереглись донині.
“ШКІРФІРМА ЗАСНОВАНА У 1888 РОЦІ ЄВРЕЄМ ЯКОВОМ МАРГОШЕСОМ. ДО 1939 РОКУ БУЛА НАЙБІЛЬШИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ГАЛИЧИНІ. ПІДПРИЄМСТВО ПОЧИНАЛО СВОЮ РОБОТУ З 20 ПРАЦІВНИКІВ, А В 1939 РОЦІ НА ФІРМІ ПРАЦЮВАЛО ВЖЕ 300 ОСІБ“, – РОЗПОВІДАВ СВОГО ЧАСУ КРАЄЗНАВЕЦЬ МИХАЙЛО ГОЛОВАТИЙ
Триповерховий корпус споруджений у 1927 році за проєктом німецьких інженерів. Того ж року на заводі збудували власну електростанцію.
В 1938 р. місцевий журналіст Адольф Грушовський відвідав фабрику Маргошеса і ось як описав свій візит:
“НА ЦЕЙ ЧАС ФАБРИКА ОБРОБЛЯЄ 7-8 ТИС. КГ. ШКІРИ. ЗАРАЗ ТУТ ПРАЦЮЄ МАЙЖЕ 200 ОСІБ, А ЗГІДНО ЗІ СТАТИСТИКОЮ, ПОГОДИННА ОПЛАТА РОБІТНИКІВ НАЙБІЛЬША У ВСЬОМУ ВОЄВОДСТВІ. МОЛОДИЙ МАРГОШЕС ЧУЄТЬСЯ ЦІЛКОМ УПЕВНЕНО В РОЛІ ПРОВІДНИКА. МИ ЗАХОДИМО ДО СКЛАДУ НЕОБРОБЛЕНИХ ШКІР. ТУТ ПАНУЄ ВАЖКА АТМОСФЕРА, НАСИЧЕНА ЗАПАХАМИ КРОВІ Й СОЛІ, ЯКУ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ КОНСЕРВАЦІЇ ШКІР.
ЗВІДСИ ШКІРА НАДХОДИТЬ ДО ГОЛОВНОГО ФАБРИЧНОГО БУДИНКУ. ЦЕ ТРИПОВЕРХОВА БУДІВЛЯ З ДВОМА СХОДОВИМИ КЛІТКАМИ ДОВЖИНОЮ БІЛЬШЕ СТА МЕТРІВ, АЛЕ ВОНА НЕ ПРИГНІЧУЄ СВОЇМИ ВЕЛИЧЕЗНИМИ РОЗМІРАМИ ТАК, ЯК СКЛАД. НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСІ ШКІРИ ПРОХОДЯТЬ ЧЕРЕЗ РЯД ПРОЦЕСІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ОЧИЩЕННЯМ І ДУБЛЕННЯМ. ЇХ ВИМОЧУЮТЬ У ВОДІ, ЩОБ УСУНУТИ СЛІДИ КРОВІ, БРУДУ І ЗАСОБІВ ДЛЯ КОНСЕРВУВАННЯ. ОБРОБЛЕННЯ ВАПНЯНИМИ РОЗЧИНАМИ СПРИЯЄ ВІДДІЛЕННЮ ВОЛОСКІВ, А ЇХ ОСТАТОЧНЕ УСУНЕННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МАШИН. ДУБЛЕННЯ – ЦЕ ОСНОВНИЙ ПРОЦЕС ОБРОБКИ ШКІРИ, І МОЛОДИЙ МАРГОШЕС ГОВОРИТЬ ПРО НЬОГО НЕОХОЧЕ. ТАЄМНИЦІ ГАРБАРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ, ЗІБРАНІ ТРЬОМА ЧИ НАВІТЬ БІЛЬШЕ ПОКОЛІННЯМИ МАЙСТРІВ, ПЕРЕДАВАЛИСЯ ВІД БАТЬКА ДО СИНА, ТОЖ МІЙ ПРОВІДНИК ВОЛІЄ ТРИМАТИ ЇХ ПРИ СОБІ. САМ ВІН ЗАКІНЧИВ ШКОЛУ ДЛЯ ГАРБАРІВ У ФРАЙБУРЗІ, АЛЕ ЩОДО ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ВИСЛОВЛЮЄТЬСЯ СКЕПТИЧНО. ПРОЦЕС ДУБЛЕННЯ МОЖЕ НЕ ВДАТИСЯ, НАВІТЬ ЯКЩО МЕТОД ПІДІБРАНО ІДЕАЛЬНО. ДАЮТЬСЯ ВЗНАКИ ПОМИЛКИ НА ПОЧАТКОВИХ СТАДІЯХ ОБРОБКИ ШКІРИ ЧИ ВІДХИЛЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ, І ВСЕ ЦЕ ВІДБИВАЄТЬСЯ НА ЯКОСТІ ГОТОВОГО ПРОДУКТУ.
ПІСЛЯ ДУБЛЕННЯ ШКІРУ ВІДТИСКАЮТЬ ВІД ЗАЙВОЇ ВОЛОГИ І СУШАТЬ, ДЛЯ ЧОГО ЇЇ ДОСТАВЛЯЮТЬ НА ДРУГИЙ ПОВЕРХ. ТУТ СИЛЬНО ПАХНЕ АЦЕТОНОМ І ВЖЕ ДУБЛЕНИМИ ШКІРАМИ. ЦЕ НАЙПРИЄМНІШИЙ ЗАЛ, БО ВІН НАЙЧИСТІШИЙ. НА ПЕРШОМУ ПОВЕРСІ МИ БАЧИЛИ ДУЖЕ ТОЧНІ МАШИНИ – ДЛЯ РОЗРІЗАННЯ ШКІРИ, АЛЕ ТУТ МЕХАНІЗМИ ВИДАЮТЬСЯ ЦІКАВІШИМИ. РОБОТА МАШИН ДЛЯ ВИРІВНЮВАННЯ ШКІРИ СХОЖА НА СТАНКИ ДЛЯ ГОЛІННЯ. ВОНИ РОБЛЯТЬ ШКІРУ ГЛАДЕНЬКОЮ І РІВНОМІРНОЮ. ДАЛІ ЙДУТЬ МЕХАНІЗМИ, ЯКІ НАДАЮТЬ БЛИСКУ ВЖЕ ПОФАРБОВАНІЙ ШКІРІ. В ОДНОМУ КУТКУ ЗАЛИ ЧУТИ ПОСТІЙНЕ СИЧАННЯ. ТАМ РОБІТНИКИ ФАРБУЮТЬ ШКІРУ ЗА ДОПОМОГОЮ ПІСТОЛЕТІВ З ФАРБОЮ.
МАШИНА, ЯКУ ЗМОНТУВАЛИ ТУТ НА ФАБРИЦІ, ПЕРЕСУВАЄ ШКІРУ, А РОБІТНИКИ ПОДАЮТЬ ФАРБУ ЩОРАЗУ В ІНШОМУ НАПРЯМКУ, ЩОБ УНИКНУТИ НЕРІВНОМІРНОСТІ ЗАБАРВЛЕННЯ. Є ТАМ І МАШИНА, ЯКА НАДАЄ ШКІРІ РІЗНИХ ПРИРОДНИХ ВІЗЕРУНКІВ – ІМІТАЦІЮ КРОКОДИЛЯЧОЇ, ЗМІЇНОЇ ШКІРИ ЧИ ШКІРИ ЯЩІРКИ. В ІНШОМУ КУТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ СОРТУВАННЯ ШКІР ПІД ПИЛЬНИМ ОКОМ ІНШОГО СИНА МАРГОШЕСА, А ПОТІМ ТІ ШКІРИ ВИРУШАЮТЬ НА СКЛАД, ЗВІДКИ ЇХ ВІДПРАВЛЯТЬ ДО КЛІЄНТІВ У РІЗНИХ КІНЦЯХ СВІТУ”
Якуб Маргошес помер 18 серпня 1939 року, після важкої хвороби у віці 66 років. Цікаво, що сталося це за два тижні до появи радянської армії і похований на єврейському кладовищі. Після смерті засновника фірма продовжила працювати.
Проте, у 1949 році за радянських часів фірму перетворили на шкірно-взуттєвий завод. Саме в той час, в період 50-60-их років з’являються більшість будівель комплексу. Сама фірма “Плай” утворилася при переході на приватну власність, і займала лише частину корпусів.
Також на території сучасного Івано-Франківська діяв екстрактний завод Гайдингера.
Екстракти, які виготовляли у Станіславові користувались попитом у Польщі та Німеччині. Постачання продукції відбувалось у великих обсягах. Зокрема, у збережених листах йшла мова про надання знижок на закупівлю до 30% від вартості.