Верховний Суд остаточно визнав за державою право власності на українську частину магістрального нафтопродуктопроводу “Самара – Західний напрямок”, відому як “труба Медведчука”.
Про це повідомив голова Фонду держмайна Віталій Коваль у Telegram.
Нафтопровід був збудований за часів СРСР і після проголошення незалежності України мав перейти у державну власність. Однак цього не сталося і протягом багатьох років ним користувалася російська компанія “Транснєфтєпродукт”, пише СТИК з посиланням на Bihus.Info.
ФДМУ намагався повернути цей актив у державну власність з 2011 року.
У 2015 році, на останньому етапі націоналізації дизельної труби, Україна відмовилася від стратегічного нафтопродуктопроводу. Зрештою його власником стала швейцарська компанія, яка за всіма ознаками належить Медведчуку. Однак довести це було складно – компанія записана на іншу людину, а Медведчук спростовував будь-який стосунок до неї.
Прослушка Медведчука остаточно зняла питання, чи причетний Медведчук до нафтопродуктопроводу, від якого завжди відхрещувався.
25 лютого 2015 року Медведчук обговорював трубу з головою російської “Транснєфті”. На той час українські суди вже майже передали трубу від “Транснєфті” на користь Фонду держмайна України (перша інстанція і апеляція).
У цей день на плівках, наявних в Bihus.Info, Медведчук вперше згадує, що розмовляв про трубу з “нашим головним”, в нього “є пропозиція” і він особисто “контролює” це питання.
За спостереженням журналістів, вираз “наш головний” Медведчук на плівках вживає, коли говорить про тодішнього президента України Петра Порошенка, зокрема, згадуючи його перебування у закордонних і регіональних поїздках, які підтверджуються відповідними датами розмов.
Вже наступного дня, 26 лютого 2015-го, Медведчук повідомляє, що знов зустрічався з “нашим головним” і той “повідомив конкретику”. За інформацією журналістів, в цей час Медведчук перебував у Києві – 25 лютого повернувся із закордонної поїздки.
Надалі Медведчук у розмові з тим же очільником “Транснєфті” описує план: труба має повернутись під контроль росіян, а вони продадуть її іншій компанії. “Представником” цієї компанії Медведчук висуває “нардепа зі своєї бригади” Тараса Козака (на той час Козак – нардеп від Опоблоку, а нині від ОПЗЖ). І ця передача труби, і “підставний Козак”, судячи з плівок, теж погоджені. Зокрема “тут”, з “керівником” (дзвінок відбувається з Києва).
17 березня 2015-го Вищий господарський суд, всупереч плану, погодженому Медведчуком і “керівником тут”, вирішує, що “труба” відтепер остаточно українська. Наступного дня Медведчук обіцяє голові російської “Транснєфті”, що за 2-3 години буде “в нього” (дзвінок відбувається з Києва) і спитає, що це таке і що вони будуть робити далі.
Вже за 3 години Медведчук з Києва знов набирає “Транснєфть”. Каже, що план не змінюється, навіть попри це рішення суду.
Далі всі події розгортаються так, як озвучував Медведчук “Транснєфті”. Рішення трьох інстанцій про націоналізацію труби “зносять”. При цьому Медведчук весь час посилається на когось тут в Києві, з ким він домовився і хто “має бути зацікавлений”.
21 квітня 2015 року суддя рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко за одне (!) засідання по-суті повернула трубу росіянам. Її рішення скасувало вже фактично завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу.
Щойно трубопровід повернувся росіянам, почався процес переоформлення його на людей з оточення Віктора Медведчука.
У серпні 2015-го з”явився “покупець” труби. Компанія International Trading Partners – нікому не відома фірма, прописана у швейцарському Сен-Галлені. За даними Bihus.Info, Медведчук з Тарасом Козаком відвідали це місто в січні 2015-го.
Власником “швейцарців” зазначений Анатолій Шефер. Через “кілька рукостискань” він пов’язаний з братом Віктора Медведчука. У грудні 2015-го продаж труби погодив український Антимонопольний комітет. А навесні 2016-го угода про перехід труби “швейцарцям” була завершена. У цей період в розмовах Медведчука лунали тези, які можуть пояснити мотивацію того, кого в розмовах називають “наш головний”. Трубу планували обміняти на якийсь завод, який Росія націоналізувала.
Редакція має обґрунтоване припущення, що йдеться про націоналізований окупаційною владою Криму Севастопольський морський завод, який раніше належав структурам Петра Порошенка, а потім перейшов у Федеральну власність Росії.
У 2017 році НАБУ та САП розпочали розслідування обставин передачі права власності на трубопровід.
За результатами розслідування, ВАКС заарештував актив, з 2021 року він перейшов в управління АТ “Укртранснафта”.
Також у 2021 році ФДМУ подав позов до Господарського суду Житомирської області, в якому просив визнати за державою право власності на трубопровід. “У червні 2023 року суд став на бік Фонду. А вчора Верховний Суд не задовольнив касаційну скаргу. Таким чином Україна відстояла своє право на це майно”, – додав голова Фонду держмайна Віталій Коваль.
Наразі проводиться реєстрація права власності держави на трубопровід.
Про історію з “трубою Медведчука” йшлося у другій частині циклу розслідування Bihus.Info.