Судовий процес у справі про незаконне збагачення Ірини Кормишкіної набирає обертів, оскільки екснародна депутатка та її чоловік не тільки визнали свою вину, але й погодилися на укладання угоди зі слідством, що передбачає виплату значних коштів державі та заборону обіймати державні посади.
У залі суду 14 березня розгорнулося перше засідання в резонансній антикорупційній справі щодо незаконного збагачення, головними фігурантами якої стали колишня народна депутатка від правлячої фракції “Слуга народу” Ірина Кормишкіна та її чоловік Юрій Кормишкін, які сенсаційно для громадськості, але очікувано для правоохоронців, повністю визнали свою причетність до інкримінованих їм правопорушень та уклали угоди зі стороною обвинувачення, про що стало відомо з інформації, оприлюдненої антикорупційною організацією Transparency International Ukraine.
Від самого початку судового засідання атмосфера в залі відображала серйозність ситуації: адвокати підсудних прагнули максимально обмежити публічність процесу, клопотавши про проведення закритого судового розгляду, проте суд зайняв виважену позицію, дозволивши закривати засідання лише під час оприлюднення персональних даних фігурантів справи, що продемонструвало прагнення суддівського корпусу до забезпечення прозорості процесу в справі високопоставленого колишнього посадовця.
Найбільш значущою інформацією, яка прозвучала з вуст прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури під час підготовчого засідання, стало те, що укладення угоди про визнання винуватості було ініційоване самими обвинуваченими ще на етапі досудового розслідування, а в лютому 2025 року прокуратура схвалила цю пропозицію та направила обвинувальний акт з угодами до суду, що вказує на наявність достатньої доказової бази та бажання підозрюваних мінімізувати потенційне покарання.
Предметом особливої уваги присутніх стали озвучені в суді умови угоди з екснардепкою, які включають цілий комплекс зобов’язань: щире каяття у вчиненому правопорушенні; повернення значної суми незаконно отриманих коштів — 20 мільйонів гривень до державного бюджету; додаткове пожертвування 1 мільйона гривень на потреби Збройних Сил України впродовж найближчих п’яти місяців; обопільне “викриття” з чоловіком, а також — ключовий елемент для запобігання подібних правопорушень у майбутньому — позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади строком на 2 роки.
Обґрунтовуючи доцільність укладення такої угоди, прокурор особливо наголосив на суспільному інтересі, який полягає в ефективному використанні ресурсів правоохоронної та судової систем, адже завдяки визнанню вини та компенсації збитків з’являється можливість уникнути тривалого судового розгляду з численними засіданнями та експертизами, що дозволить спрямувати зусилля слідчих, прокурорів та суддів на розслідування інших корупційних правопорушень, які досі залишаються без належної правової оцінки.
Несподіваним поворотом під час судового засідання стало звернення чоловіка екснардепки Юрія Кормишкіна з проханням дозволити йому тимчасово виїхати за кордон для проходження лікування, яке він мотивував тим, що, займаючись аграрним бізнесом в умовах воєнного стану, підірвався на протитанковій міні та зазнав серйозної травми хребта, через що потребує високоспеціалізованої медичної допомоги, недоступної в Україні, однак остаточне рішення щодо задоволення цього клопотання залежить від позиції прокурора, яка поки що залишається невідомою.
Суддя, яка веде справу, проявила принциповість, звернувши увагу на відсутність на засіданні високопоставлених поручителів Ірини Кормишкіної – голови фракції “Слуга народу” у Верховній Раді Давида Арахамії та очільника Миколаївської обласної військової адміністрації Віталія Кіма, що стало предметом дискусії, оскільки сторона захисту вважала їхню присутність необов’язковою, але суддя наполягла на необхідності дотримання всіх процесуальних вимог, навіть попри укладену угоду про визнання винуватості.
Результатом цього першого судового засідання стало його відкладення на невизначений термін, під час наступного засідання буде розглянуто також угоду щодо визнання винуватості Юрія Кормишкіна, після чого, якщо всі умови відповідатимуть вимогам законодавства, суд має затвердити ці угоди, які набудуть законної сили та встановлять юридичний факт корупційного правопорушення, вчиненого колишньою народною депутаткою.
Історія корупційного скандалу розпочалася 7 жовтня 2024 року, коли антикорупційні органи офіційно повідомили Ірині Кормишкіній про підозру в незаконному збагаченні на суму понад 20 мільйонів гривень, за результатами чого суд обрав для неї запобіжний захід у вигляді особистої поруки двох впливових осіб – керівника провладної фракції Давида Арахамії та високопоставленого чиновника Віталія Кіма, що дозволило їй тимчасово уникнути більш суворих обмежень волі.
Розслідування не зупинилося на цьому, і вже на початку січня 2025 року Національне антикорупційне бюро України спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою висунули Кормишкіній додаткову підозру в декларуванні недостовірної інформації, а 23 січня фігурантом цієї справи став її чоловік Юрій Кормишкін, якого слідство звинуватило в спробах легалізувати незаконно отримані дружиною кошти, що розширило коло обвинувачень та посилило юридичний тиск на подружжя.
Вирішальним моментом у розвитку цієї справи стало 21 лютого 2025 року, коли під тягарем накопичених доказів та усвідомлюючи неминучість відповідальності, Ірина Кормишкіна подала офіційну заяву про складання депутатських повноважень, а через чотири дні, 25 лютого, Верховна Рада України задовольнила її прохання та позбавила мандату, що поставило крапку в її політичній кар’єрі та прискорило судовий розгляд справи, оскільки вона втратила депутатський імунітет, який міг би стати перешкодою для швидкого здійснення правосуддя.
Ця справа, що вже привернула значну увагу громадськості та ЗМІ, демонструє новий підхід антикорупційних органів до боротьби з незаконним збагаченням високопосадовців, коли замість тривалих судових процесів з непевним результатом, пріоритет надається відшкодуванню завданих державі збитків та визнанню підозрюваними своєї провини, що, з одного боку, забезпечує неминучість покарання, а з іншого — дозволяє ефективніше використовувати ресурси правоохоронної системи в умовах обмежених можливостей.