Малиновський районний суд Одеси визнав невинуватим колишнього головного державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» у справі про отримання неправомірної вигоди. Судді визнали докази недостатніми, а методи збору доказів викликали сумніви в їх достовірності.
Малиновський районний суд Одеси ухвалив вирок, яким виправдав колишнього головного державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці від звинувачень в одержанні неправомірної вигоди. Судове рішення було прийняте 27 березня після ретельного розгляду всіх обставин справи, повідомляє «Судовий репортер».
Згідно з матеріалами кримінального провадження, інцидент стався у жовтні 2019 року, коли чоловік повертався з Туреччини. Під час проходження митного контролю інспектор нібито запропонував пасажиру заплатити 300 доларів за безперешкодне оформлення п’яти сумок з товаром, на що той погодився. Окрім цього, за версією обвинувачення, у грудні того ж року пасажир ще тричі передавав митнику гроші — двічі по 200 доларів і одного разу 300 доларів, причому один раз передача відбувалася в кафе супермаркету.
Проте під час судового засідання колишній співробітник митниці категорично заперечував отримання хабарів. Він пояснив, що дійсно пам’ятає цього пасажира, оскільки той під час першого проходження контролю перебував у нетверезому стані. Щодо зустрічі в супермаркеті, обвинувачений стверджував, що вона відбулася випадково, і заперечував, що надавав свій номер телефону чи пропонував пасажиру прилітати саме під час його робочих змін.
Суд ретельно дослідив протоколи негласних слідчих дій, які підтверджували факт спілкування між фігурантами справи, зокрема щодо обставин перетину митного кордону. Було встановлено, що інспектор дійсно надавав рекомендації та поради щодо проходження митного контролю, однак, як зазначив суд, зміст цих розмов не доводив факт вимагання чи отримання хабаря.
Малиновський суд звернув особливу увагу на “вкрай погану якість фіксації зустрічей, що унеможливлює достовірно сприймати зміст і суть розмов” між фігурантами справи.
Важливим фактором у прийнятті рішення стали також показання самого потерпілого, який зізнався суду, що багато деталей справи вже не пам’ятає. Чоловік пояснив, що привозив з Туреччини речі на продаж, хоча раніше таким бізнесом не займався і після викриття митника також припинив ці поїздки.
“Планував заплатити мито, але не знав як це робиться,” — свідчив потерпілий у суді. За його словами, працівники митниці роз’яснювали йому порядок митного оформлення товарів, при цьому нічого протиправного не пропонували. Водночас він стверджував, що хоча інспектор прямо не вимагав грошей, нібито була “пропозиція” платити по 100 доларів США за кожну сумку.
Свідок визнав, що мав вибір між сплатою офіційного мита та даванням хабаря, і свідомо обрав другий варіант для спрощення процедури розмитнення. Однак після цього, за його словами, він звернувся до прокуратури із заявою про злочин.
Суд висловив сумніви щодо поведінки потерпілого, зазначивши, що обставини справи могли бути “створені правоохоронцями штучно як метод боротьби з проявами корупції у митних органах”.
Крім того, судді визнали, що затримання підозрюваного та обшук приміщення митного поста були проведені з порушенням права на захист, що є підставою для визнання здобутих доказів недопустимими.
При обшуку приміщень митного поста були вилучені гроші, оброблені спеціальною хімічною речовиною, а в змивах з рук обвинуваченого також виявили ці хімічні сліди. Проте суд критично оцінив цей метод документування, назвавши його “анахронізмом”.
“Метою створення штучних доказів правоохоронці мають безліч способів перенесення спеціальної речовини на одяг чи частини тіла особи, найпоширенішим з яких є обробка спеціальною речовиною поверхонь предметів загального користування,” — зазначив суд у вироку.
Зрештою, Малиновський районний суд Одеси виправдав колишнього інспектора митниці “у зв’язку з недоведеністю, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується”.
Ця справа привертає увагу до проблематики методів боротьби з корупцією на митниці та якості доказової бази у таких провадженнях.