16 квітня в Івано-Франківську для студентів-журналістів провели навчальний тренінг «Висвітлення проблем внутрішньо переміщених осіб у ЗМІ». Захід організувала медіаекспертка, соціологиня та психологиня Ольга Гужва — засновниця громадської спілки «Консорціум ветеранських організацій Сходу» та медіацентру «Схід», директорка з розвитку Асоціації благодійників України.
Теми та акценти тренінгу
Учасники обговорили ключові виклики, які постають перед журналістами під час роботи з темою ВПО. Серед них — етичні принципи комунікації з людьми, що пережили травматичний досвід, емоційне навантаження на журналістів та запит аудиторії на певні формати матеріалів.
Ольга Гужва поділилася досвідом створення школи воєнної журналістики та наголосила на необхідності збереження емоційної врівноваженості під час роботи.
«Історії людей не закінчаться ні сьогодні, ні завтра. Ми повинні їх озвучувати і не маємо права замовчувати», — підкреслила вона.
Окремо йшлося про безпеку журналістів у воєнний час. Експертка нагадала про важливість базових навичок домедичної допомоги та готовності до екстрених ситуацій:
«Окрім психічної та емоційної стійкості, журналісти мають завжди бути готовими діяти в непередбачених обставинах і мати при собі аптечку».
Медіа, війна та емоційна чутливість
Гужва зазначила, що російсько-українська війна стала першою, яку світові медіа висвітлили настільки детально. Після 24 лютого 2022 року в Україні одночасно працювали понад п’ять тисяч іноземних журналістів, що унеможливило приховування злочинів окупантів.
Водночас, за її словами, в іноземній пресі часто переважає емоційна складова над фактажем, а українське суспільство поступово втрачає чутливість до постійних повідомлень про обстріли та загибель мирних мешканців.
«Українці перестали реагувати на щоденні атаки по прифронтових містах і селах. Ми не відчуваємо цих цифр, бо це лише статистика — вона не викликає емоцій», — зазначила медіаекспертка.
Історії, які не можна забути
Під час заходу пролунали реальні історії жінок-ВПО. Серед них — 80-річна маріупольчанка, яка провела два тижні у фільтраційному таборі й втратила все; молода мати, що пережила 14 днів у підвалі без світла та їжі, коли її чоловік отримав поранення від гранати; жінка з Харкова, етнічна грузинка, чиї двоє синів воюють, а єдиною збереженою річчю лишився пакет із документами.
«Внутрішньо переміщені особи — це не окрема категорія. Це люди, які вимушено змінили місце проживання, але мають ті ж проблеми, що й будь-хто інший», — пояснила Гужва.
Експертка звернула увагу на недостатнє висвітлення в медіа історій жінок, які чекають на своїх чоловіків-військових, та складність у відновленні емоційної близькості в сім’ях.
Незворотні зміни та виклик для журналістики
«З початку повномасштабного вторгнення змінилося абсолютно все. Це історія незворотності», — сказала Гужва. Вона наголосила, що війна руйнує ідентичність, і зруйновані міста виглядають однаково, так само втрачаючи власні історії.
«Війна — це смерті тисяч людей, у тому числі дітей, катування, зруйновані будинки та втрачені життя. Про це потрібно писати. Війна не повинна залишитися статистикою», — акцентувала вона.
Медіаекспертка підкреслила важливість емпатії у роботі журналіста: слухати людину, дати їй можливість мовчати чи говорити, а також поважати рішення не оприлюднювати історію.
Пропаганда та інформаційна безпека
Ольга Гужва також звернула увагу на характер катувань, які застосовують російські військові:
«Більшість катувань здійснюються без конкретної мети. Їх мета — зламати людину, стерти ідентичність».
Вона зауважила, що з 2023 року Україна поступово зникає з перших шпальт світових медіа, а щоденні трагедії перестають бути головними новинами.
Окремим блоком тренінгу стала тема протидії російській пропаганді. Експертка наголосила, що журналісти мають не лише інформувати, а й уміти розпізнавати маніпуляції та викривати фейки.
Матеріал опубліковано в рамках проекту “Журналістика в умовах війни: точність, етика, співпраця”, що впроваджується ГО “Івано-Франківський прес-клуб реформ” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні