В Івано‑Франківську триває набір на третій сезон дитячого та підліткового читацького клубу програми промоції читання «Текстура». Учасники зустрічаються в форматі, де не потрібно сидіти рівно й мовчати. Під час занять діти малюють, ліплять, грають та інколи їдять шоколад, якщо це пов’язано з книжкою. Організатори наголошують, що головне — щоби поруч була книжка.
Формат зустрічей і методика
Кожна зустріч триває до 45 хвилин і розрахована на активну роботу з дітьми. Сесіями керують молоді кураторки, які працюють зі шкільною аудиторією та вміють поєднати читання з практичною діяльністю. За цей час діти слухають тексти, виконують майстерки і беруть участь у іграх, що допомагають розуміти сюжет. Коротка тривалість циклу з восьми тижнів робить участь більш доступною для родин та зберігає інтерес учасників.
Асоціативні вправи і предмети, пов’язані з книжкою, використовують як інструмент залучення. Коли читали «Чарлі і шоколадна фабрика», принесли шоколад, і це стало частиною досвіду для дітей. Такий підхід будує пам’ять про текст через відчуття та гру.
Групи поділені за віком: у молодшій більш помітна практична робота, у підлітковій — більше дискусій і обговорень. Діти можуть ходити на зустрічі, навіть якщо не прочитали книжку наперед. Це знімає тиск і дозволяє зацікавитися текстом під час зустрічі.
Кураторки дотримуються правила балансу між структурою і свободою, щоб діти відчували себе в безпеці та могли виражати власну думку. Формат передбачає можливість мовчати перші зустрічі і поступово втягуватися у групову роботу.
Організатори планують додавати до занять нові матеріали, зокрема пластилін і глину, а також експерименти, які допомагають перенести тему книжки у практичну діяльність.
Відбір книжок і навчальні цілі
Програму формували спільно з літературною агенткою, яка мала досвід роботи з дитячою аудиторією у видавництві. Для курсу підбирають різні твори, аби показати дітям різні досвіди і жанри. До програми потрапляють книги про комах, тварин, доброту та інші теми, що дають простір для гри і розмов.
Окрему увагу приділяють тому, щоб навколо книжки можна було побудувати гру чи вправу. Важливою є і можливість залишити учасникам корисний висновок або емоцію, яку вони понесуть додому. Кураторка пояснює, що у виборі книг враховують змогу розвивати критичне мислення у дітей.
Під час добору матеріалів також враховують різний досвід учасників, зокрема тих, хто переїхав до міста. Книжки інколи стають приводом для розмов про складні теми і для підтримки дітей у складних ситуаціях.
Вибір книжок тестували на кількох групах перед тим, як запускати програму, а в третьому сезоні клуб працює у партнерстві з одним із великих українських видавництв. Така співпраця дозволяє залучати авторів і ілюстраторів до зустрічей.
«Немає поганих книжок. Є книжки, які комусь підходять, а комусь ні. І якщо на клубі щось комусь не сподобається — ми вчимося пояснювати чому. Це теж важлива навичка», — каже вона.
Розмови про складні теми і роль літератури
Іноді обговорення книжок переходить у розмови про реальні події та переживання учасників. Учасники клуба мали різний досвід життя в різних українських містах, і книжка інколи ставала приводом для відкритих розмов. Керівники груп не позиціонують себе як психологів, але вважають, що література може допомогти дитині проговорити внутрішні переживання.
«Ми не психологи і не батьки. Але якщо завдяки літературі дитина проговорить щось, що в неї всередині, і потім відкриється з цим батькам — це вже цінно», — каже Ярина.
Такий підхід дозволяє дітям висловлювати власні думки і слухати інших, не уникаючи складних тем. Дискусії проводять у форматі, де поважають різні точки зору і заохочують пояснювати власні думки.
Проведені зустрічі з авторами, перекладачами та ілюстраторами допомагають показати дітям, хто стоїть за книжкою, і розширюють уявлення про професії у книжковій сфері.
«Мені важливо, щоб діти побачили книжку не як об’єкт, а побачили людей за нею. Щоб знали, що є така професія — письменник, ілюстратор, перекладач. Може це працюватиме як профорієнтація і хтось з дітей вподобає собі професію письменника чи ілюстратора», — каже Ярина Микитин.
Відгуки учасників і батьків
Батьки відзначають, що клуб дає дітям простір для обговорення книжок з однодумцями, а не лише з родиною. Деякі родини приходять до читань на рекомендацію школи або знайомих. Батьки помічають, що після участі дитина може сама обирати нові книжки або порадити їх іншим.
Анастасія приводила сина на клуб, бо хотіла, щоб він читав не лише за шкільною програмою. Вона відзначає, що в групі звертають увагу на стиль письма, ілюстрації та нюанси, які батьки іноді не помічають.
«Головне — щоб не було тиску», — каже Ярина. За її словами, відсутність вимоги прочитати книжку до зустрічі допомагає залучити тих, хто не впевнений у своїй читальній підготовці.
Учасники інколи повертаються до клубу кілька сезонів поспіль. Батьки зазначають, що спільнота допомагає дітям знайти друзів у новому місті і мотивує до читання. У підсумку деякі діти самостійно купують чи позичають книжки після занять.
Один із найбільш зворушливих моментів для організаторів став випадок, коли підліток підійшов і сказав «дуже-дуже-дуже дякую», а потім обійняв одну з кураторок. «Я мало не розплакалася», — ділиться вона.
Організація та доступ
Клуб працює на безкоштовній основі. Фінансування забезпечують партнери та гранти, а організатори вважають це важливим принципом. Місця у клубі планують віддавати тим дітям, для яких цей досвід матиме особливе значення, незалежно від початкового рівня читання.
Під час фіналу кожного сезону сертифікати отримують не лише діти, а й батьки, адже їхній внесок у участь сім’ї теж важливий. Організатори наголошують на демократичному підході і відкритості для різних аудиторій.
Набір на третій сезон триває до 12 березня, і організатори запрошують родини, які хочуть спробувати формат без тиску та з акцентом на гру й співтовариство.