"Очевидно, у Польщі є група осіб, зацікавлених у тому, щоб Україна не була незалежною від Москви державою. Але очевидно, що така ситуація – це і наслідок подій, які відбуваються в Україні. Сьогодні при владі в нашій країні перебувають відверті українофоби, які провадять послідовну антиукраїнську політику, чим ослаблюють нашу державу. Цим користуються як східні, так і західні наші сусіди". Так прокоментував журналістам останні провокативні дії деяких депутатів польського Сейму щодо трагічних подій на Волині 1939–1947 років заступник Голови Всеукраїнського об’єднання "Свобода" з політичних питань, заступник голови фракції ВО "Свобода" у Верховній Раді України Андрій Мохник.
Цього року минає 70 років з часу Волинських подій, коли загинули тисячі мирних людей. Нещодавно стало відомо, що в Сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН та УПА "злочинними організаціями, які вчинили геноцид польського населення" так званих "східних кресів" 1939–1947 рр. Коментуючи ці плани деяких польських політиків, Андрій Мохник зазначив:
"По-перше, ми не розуміємо, для чого розпалюється пожежа минулої війни. З одного боку, в цьому проекті постанови згадується про те, що це – "польські землі" (хоча Волинь ніколи не була польською); з іншого боку, учасників національно-визвольної боротьби називають "тими, хто здійснював геноцид". Тобто ініціатори законопроекту повністю заперечують право українців на свою державу, боротьбу за своє визволення і за своє існування. Це категорично неприпустимо. Ми поки не піднімаємо цю тему, тому що це тільки проект, який, можливо, не стане законодавчим актом. Але якщо подібну ініціативу буде реалізовано, то наші дії будуть адекватними.
По-друге, до теперішнього моменту, по суті, існував консенсус у тому плані, що у них були свої герої – "Армія Крайова", у нас свої – УПА. І незважаючи на деякі моменти, ми не торпедували дражливу тему, що робила "Армія Крайова" на етнічних українських землях. Більше того, окремі польські політичні сили, пов’язані із так званими "кресов’яками, виривають ситуацію з історичного контексту, трактуючи події на Волині 1943 року як "несподівану агресію українців по відношенню до польського населення". Однак по суті це була 30-річна польсько-українська війна, яка почалася 1918 року у Львові з агресії проти ЗУНР, а потім тривала у формі польської окупації Галичини та Волині і яка завершилася після Другої світової війни операцією "Вісла" – депортацією українців, яку здійснили Польща та Совєцький Союз. Якщо розглядати ситуацію в цьому контексті, то події на Волині – один із епізодів цієї війни, частина тридцятирічного протистояння українців і поляків. Поставимо питання по-іншому: хіба УПА воювала на польських землях? Як така кількість польських колоністів у період між першою та другою світовими війнами опиналася на території Волині? Що вони там робили? Тобто питань багато, і порозуміння можливе тільки в тому разі, якщо жодна зі сторін не буде звинувачувати одна одну в "геноциді" і "злочинах проти людства". Ще раз підкреслюю: у міжвоєнний період Польща на волинських та галицьких землях здійснювала політику асиміляції, "пацифікації", депортації – політику, яка була спрямована на знищення української ідентичності – як у національному, так і в релігійному плані.
Питання історії не однозначні – минуле впливає і на сьогодення, і на майбутнє, тому до з’ясування й висвітлення цих тем треба підходити дуже виважено. Спотворення історії має значний негативний вплив. Очевидно, що в цій ситуації навмисно спотворено історію, тому що Волинь і Галичина – це українські землі. Якщо ж реваншистські сили у Польщі їх уперто називають "польські землі", то можна казати, що тут уже мають місце територіальні претензії.
У Польщі сформувалося реваншистське крило, яке до цих пір було досить маргінальними і не справляло суттєвого впливу на ситуацію в польській державі. Залежно від того, якими будуть результати голосування щодо цих законодавчих ініціатив, ми побачимо, наскільки змінилися ці настрої. Очевидно, у Польщі є група осіб, зацікавлених у тому, щоб Україна не була незалежною від Москви державою. Але вони повинні пам’ятати, що після втрати незалежності Україною буде втрата незалежності Польщею. Так було завжди: тільки на Україну вішають московське ярмо – слідом у руки Москви потрапляє і Польща.
Але очевидно, що така ситуація – це і наслідок подій, які відбуваються в Україні. Сьогодні при владі в нашій країні перебувають відверті українофоби, які провадять послідовну антиукраїнську політику. Зрозуміло, що громадяни відповідають режимові Януковича ненавистю і протестами. Така ситуація послаблює державу, і цим користуються як східні, так і західні наші сусіди. У даній ситуації польські реваншистські сили провокують українців на різку реакцію, чим, по суті, працюють на Москву, тому що сьогодні посварити Україну з Польщею означає підштовхнути українофобську владу в бік Москви. І активізація цих процесів відбувається як раз у той час, коли Україна робить кроки в бік євроінтеграції".