Цензура в Україні є, — переконаний відомий в Україні журналіст, учасник «Революції на граніті», редактор інтернет-проектів «Владометр» та «Історична правда» Вахтанг Кіпіані. Своїми думками з даного приводу він поділився під час круглого столу «Україна 2011: Між віртуальною свободою та реальною цензурою», який відбувся вчора в івано-франківському арт-клубі «Мармуляда».
Зі слів журналіста, на сьогоднішній день цензура вже не така, як за часів пізнього Леоніда Кучми. Тоді головним інструментом впливу на позицію засобів масової інформації були так звані «темники» – письмові рекомендації щодо висвітлення тієї чи іншої події, або ж цілковитого її ігнорування в разі, якщо вона не відповідає політиці керівництва держави.
«Прес-конференція руху «Стоп цензурі» – просьба игнорировать, — наводить приклад такого темника пан Кіпіані, — арешт українського літака за кордоном – просьба игнорироровать… В державі Кучми мало бути гарно, не могло бути жодних проблем».
На думку журналіста, сьогодні влада стала розумнішою, навчилась не залишати слідів. Відтак сьогодні немає письмових темників – їм на зміну прийшли усні вказівки – В.Кіпіані назвав їх «усниками» – коли відповідальність за опублікований чи неопублікований за рекомендацією владних цензорів матеріал несе керівник ЗМІ чи випусковий редактор, який під ним ставить свій підпис.
Одну з важливих ознак наявності цензури в українських мас-медіа редактор «Владометру» вбачає у тому, що з офіційних новин на центральних телеканалах зникли коментарі незалежних експертів. «Раніше була так, — розповідає він, — Президент сказав одне, Прем’єр сказав друге, а між ними коментар незалежного експерта. Зараз все відбувається за російською схемою: Президент і Прем’єр на екрані телебачення про щось поговорили, порухали губами, а потім диктор говорить: «Президент доручив…» Хочеться послухати думку експерта: а чи потрібне нам це доручення? Може воно взагалі не потрібно. Можливо, те що доручив Президент і добре, але хай про це скажуть експерти…»