На даний час, Україна є, по суті, одним з найбільших країн донорів, бо з неї постачають світові, крім природних ресурсів, найцінніший національний ресурс – людей: від різноробів до вчених. Тільки у зв’язку з виїздом науковців та висококваліфікованих спеціалістів втрати України становлять понад один мільярд доларів США на рік. Вплив процесів глобалізації на стан ринку праці наочно видно і на прикладі навіть Івано-Франківської області, де реальністю є “вимивання” з національного ринку праці не тільки перспективних науковців, а й робочих місць з високою і середньою “освітньою місткістю”.
Звертаючись до розгляду процесу інтелектуального “вимивання” з України, відзначимо, що основна причина і провідний чинник цього процесу – нинішня криза вітчизняної науки.
В існуванні проблеми в області фінансування науки сумніватися не доводитися. Узагальнюючи, можна стверджувати наступне: скорочуються об’ємні параметри науково-технічного потенціалу (за такими найважливішими показниками, як чисельність зайнятих і величина витрат); погіршуються його якісні характеристики (відбувається “вимивання” найбільш здібних працівників, наукової молоді, соціально-психологічна деградація працівників, старіння і втрата матеріально-технічної бази НДДКР); звужуються можливості для відтворення наукових кадрів (труднощі в системі аспірантури та докторантури, непривабливість наукової кар’єри для молоді, зменшення будівництва об’єктів науки, криза наукового приладобудування і т.п.).
Крім цього, останнім часом на Прикарпатті спостерігається активність іноземних урядових та неурядових організацій, які намагаються використати перспективні наукові розробки українських вчених для розвитку власних технологій.
Проблема інтелектуальної сфери є однією з ключових в області інтелектуальної безпеки багатьох держав Європи та світу, і носить надзвичайно гострий характер.
Часто вчені та науковці Івано-Франківського національного університету нафти і газу, Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника намагаються реалізувати свій науковий та творчий потенціал в іншій країні, де знаходять там більш високу матеріальну винагороду, необмежені можливості для саморозвитку, краще лабораторне обладнання, більш комфортні побутові умови.
При цьому, країна-донор виявляється у великому програші. Вона втрачає всі капітальні витрати, спрямовані на підготовку цих кадрів. Вітчизняний ринок втрачає найбільш перспективну робочу силу, інтелектуальну еліту, творчий потенціал якої служив першоосновою і запорукою розвитку економіки в умовах НТР. Таким чином, країна-донор погіршує своє сьогоднішнє становище, втрачає перспективи розвитку в майбутньому. Відповідно всі втрати країни-донора обертаються виграшем для іншої країни. За найскромнішими підрахунками, економія США лише в сфері освіти та наукової діяльності склала за останню чверть століття більше 15 млрд. доларів. Прибуток, що отримується від використання іноземних фахівців, у Канаді в 7 разів, а у Великобританії в 3 рази вище суми, виділеної у якості допомоги країнам, що розвиваються. Для цього, іноземними державами часто-густо реалізовуються т.зв. наукові проекти для українських фахівців, що дозволяє їм з мінімальними фінансовими затратами отримати ліцензії на промислове впровадження винаходів українських науковців.
Таким чином, Україна з кожним роком втрачає провідні місця у світовій науці і техніці. Крім того, інтелектуальна еміграція завдає особливо істотний удар по функціонуванню і відтворення наукових шкіл в Україні. Це відбувається насамперед у силу “класичного” принципу формування українських наукових шкіл, заснованого на жорсткій спеціалізації, (у разі від’їзду лідера наукової школи розвалюється вся школа), на противагу “проточною” системі, яка панує в західній науці.
Вивчення світового досвіду показує, що попит на фахівців вищої кваліфікації по регіонах і країнах досить обмежений і міграція носить виборчий характер.
Попит на світовому ринку наукових кадрів вибірковий не тільки за рівнем кваліфікації, а й по дисциплінарній структурі. Найбільшим попитом користуються фахівці в тих наукових дисциплінах, які визначають основні тенденції розвитку сучасної науки і технології, особливо актуальною сферою на даний час є енергетична, де наукові розробки фахівців Івано-Франківського національного університету нафти і газу займають провідне місце не тільки в Україні, але й у всьому світі.
Міграційний приплив у високорозвинені країни працівників, придатних для зайнятості в області інтелектуальної діяльності, веде до підвищення в цих країнах національної безпеки як за допомогою прискорення економічного зростання, так і забезпечення військової переваги. Зменшення втрат від відтоку інтелектуальних мігрантів у країнах-донорах можливо лише частково при реалізації спеціального комплексу заходів міграційної політики, до розробки якого в Україні ще не приступали. Цілком очевидно, що назріло питання про розробку цілісної системи державного регулювання національного ринку праці з урахуванням впливу на нього світового ринку робочої сили