5 липня у Києві Політична рада Всеукраїнського об’єднання "Свобода" ухвалила рішення розпочати формування Уряду національної альтернативи, програму дій якого буде складено відповідно до "Програми захисту українців". Організацію роботи та керівництво Урядом доручено заступникові Голови ВО "Свобода", народному депутатові України Олександрові Сичу, якого наш часопис попросив відповісти на перші "гарячі" запитання…
– Олександре, отже – яке мета створення Уряду національної альтернативи, які його завдання та цілі?
– Альтеративні уряди – поширена практика у світовій цивілізованій політиці. Опозиції створюють такі уряди – аби пропонувати альтернативні шляхи розв’язання актуальних для суспільства проблем.
Найліпшу практику діяльності опозиційного уряду має Великобританія – там вона існує з 1937 року. Опозиційний уряд Великобританії має офіційне визнання, його діяльність врегульовується законодавчим актом, і він є елементом політичної системи, От під час розгляду законодавчих актів у парламенті обов’язково слово має профільний опозиційний міністр. Таку систему – її називають "вестмінстерською" – запозичили Канада, Австралія, Нова Зеландія. В інших краінах Європи не існує законодавчого закріплення діяльності опозиційних урядів, хоча така практика існує. Найновіша і дуже цікава для нас практика діяльності опозиційних урядів, організованих в період 2006-2008 років, є в Іспанії, Італіі, Чехії.
Щоправда. Україна має особливість. На відміну від більшості держав Європи і світу, вона перебуває на перехідному етапі розвитку, в стані постколоніального, посттоталітарного суспільства. Тому якщо говорити про вироблення альтернативних пропозицій, то це не будуть питання, скажімо, такого характеру, що рівень податків має бути встановлено у 15 чи 20 відсотків. Це будуть пропозиції стосовно питань, які стосуються життєздатності держави. Питань, від яких залежить, чи матиме Україна перспективу як національна держава, а чи вона такої перспективи мати не буде. Тому для нас дуже важливий також досвід тих країн, які перебувають у ситуації, подібній до української. На схожому етапі розвитку – постсовєцьких, постсоціалістичних… Виробляючи структуру альтеративного уряду, ми цікавимося державами, що мають подібні економічні, демографічні просторові та інші параметри. Причому державами як так званої старої, так і нової Європи…
– Себто, це не одна конкретна країна, досвід якої вивчаєте?
– Безумовно, ні. Для нас цікавий загальний досвід альтеративної опозиційної дії. Тим паче, що як історик та політичний аналітик я вже переконався і теоретично, і на практиці, що автоматично запозичити той чи інший досвід – неможливо. Запозичення досвіду – це фактично вивчення того, як на своєму національному ґрунті та чи інша держава впроваджує якісь новації. А впроваджувати їх у себе можна лишень зважаючи на ментальність, культуру, соціально-економічні особливості власної нації.
– Як саме виглядатиме робота альтеративного уряду? Адже ж Ви не сидітимете в урядових кабінетах, як підлеглі Азарова.
– Звичайно, що ми не будемо працювати на постійній основі. Ніхто ж мабуть, не очікує, що ми будемо кожного дня сидіти в кабінетах, як ті чиновники, – геть покинувши свою партійну, політичну, депутатську діяльність. Я бачу три основні блоки, над якими повинні сконцентрувати свою діяльність спеціалісти Уряду національної альтернативи. Перш за все – аналіз теперішньої ситуації у кожній із сфер суспільно-політичного, соціально-економічного, культурного та духовного життя – себто у сферах, які відповідатимуть напрямкам діяльності тих чи інших міністерств.
Друге. Вироблення нашого бачення – як повинні розвиватися держава, суспільство в тій чи іншій сфері.
І третє. Відповідно до нашого бачення і нашого аналізу теперішнього стану суспільства – простежування того, що робить чинний уряд. І подання альтеративних пропозицій щодо розв’язання тих чи інших актуальних проблем.
– Хто увійде до складу Уряду? Чи тільки народні депутати-націоналісти?
– Однозначно, що ми не будемо копіювати структури чинного уряду Азарова. Буде прем’єр-міністр. Політрада визначила, що ним повинен бути я. Будуть підібрані віце-прем’єр міністри за трьома основними напрямами. Економічному, гуманітарному, а також – силових структур та міжнародної діяльності. У кожному з цих напрямків відповідно до сфер життєдіяльності будуть визначені міністерства. Будуть підібрані кандидатури міністрів альтеративного уряду. Вони в свою чергу кадрово забезпечуватимуть свою діяльність. Тобто підбиратимуть собі для роботи людей, які здатні фахово праналізувти чинний стан в певній галузі, запропонувати альтеративні шляхи розв’язання тих чи інших проблем. Щодо конкретних кандидатур, ми далекі від того, що це будуть тільки депутати-свободівці Верховної Ради України. І що це узагалі будуть тільки свободівці… Ми наголошуємо на тому, що намагатимемося підібрати фахових спеціалістів, зрозуміло що за принципами патріотизму, професіоналізму, досвіду – людей, які зможуть виконувати ті поставлені завдання, про які ми говоримо.
І ще. Очевидно, що в цьому питанні ми будемо рівнятися насамперед на той уряд, який свого часу створила ОУН-революційна, проголосивши Акт відновлення української держави 30 червня 1941 року у Львові. Попри те, що це було здійснено зусиллями ОУН-революційної під проводом Степана Бандери, а уряд очолив Ярослав Стецько (який, до речі, є тим ідеологом націоналізму, праці якого є базовими для діяльності Всеукраїнського об’єднання "Свобода" і для сучасної ідеології ВО "Свобода") – бандерівці тоді залучили до роботи в уряді представників практично усіх існуючих на той час політичних, громадських інституцій України. Тож ми також будемо максимально залучати тих спеціалістів, які є в "Свободі", і поза її межами, але які симпатизують "Свободі" і загалом є хорошими спеціалістами, і яким небайдужа доля української держави і української нації. Для нас не ідеєю фікс проголосити, що цей уряд є суто свободівський. Для нас є ідеєю підібрати людей, які зможуть блискуче у ньому працювати.
– А чи можна уже сказати, які міністерства буде найлегше заповнити такими людьми? Скажімо, економічний блок уряду чи освітній…
– Зауважу, що хоча Політрада доручила мені підібрати кандидатури, але затверджувати їх все одно будуть керівні органи партії. Стосовно того, які вакансії найлегше заповнити. "Свободу" дуже часто звинувачують в тому, що от більше концентрується на гуманітарній та національній проблематиці, що не дуже заглиблена в проблеми соціально-економічні. Проте наш досвід роботи у Верховній Раді свідчить про протилежне. Якщо проаналізувати законопроекти, які вже підготувала "Свобода", то стане зрозуміло, що наші депутати фахово та глибоко підходять до аналізу соціально-економічних процесів в державі, і для розв’язання проблем подають свої законопроекти. Тому нам нескладно буде підібрати кандидатури на соціально-економічний блок уряду. Зрозуміло, що нескладно буде підібрати кандидатури і на блок гуманітарний. Очевидно, що трохи складніше у кадровому плані нам буде працювати над заповненням кандидатур по силовому блоку, альтернативному до уряду. Бо така специфіка нашої політичної сили, що ми десь остерігалися приймати в партію людей, які мають досвід роботи, зокрема в період існування совєцької держави, – у правоохоронних органах, спецслужбах тощо. Хоча якщо говорити про цей же силовий блок, то менше проблем у нас буде із кандидатурами, які зможуть заповнити вакансії у міністерстві національної безпеки та оборони. Бо ми принципово обстоюємо позицію, що українське військо має бути життєздатним, повсякчас розвиватися, і нам симпатизує чимало відставних високих офіцерів та генералів української армії.
– ВО "Свобода" створює свій Уряд національної альтернативи. А чи готова "Свобода" брати участь у формуванні коаліційного уряду – спільного уряду опозиційних політичних сил?
– "Свобода" на сьогодні досягла такого рівня розвитку, що може створити альтеративний уряд для апробації тієї політичної програми дій, яку вона має – себто "Програми захисту українців". Навіть сама назва нашого уряду зі словами "національної альтернативи" говорить про те, що, на відміну від теперішнього режиму і на відміну від інших політичних партій, – ми заявляємо про необхідність розбудови саме національної держави. Змушені про це говорити, оскільки на сучасному етапі з-під української держави намагаються вимити національний ґрунт. Очевидно, що є ціла низка положень "Програми захисту українців", у втіленні яких нам важко сподіватися не те, що на підтримку наших класичних опонентів – комуністів і Партію регіонів – але й наших партнерів. Тому ми змушені діяти саме таким чином – шляхом організації Уряду національної альтернативи. Звичайно, що для нас головне – існування української держави, і якщо буде така політична необхідність, і з боку наших політичних парламентських партнерів будуть відповідні кроки, – ми готові разом з ними йти на формування коаліційного опозиційного тіньового уряду.
– З огляду на ту велетенську роботу, яка на Вас ляже – коли ми зможемо побачити сформований Уряд національної альтернативи?
– Власне, Політрада для того і ухвалила рішення саме тепер, аби з уваги на той період політичного затишшя, який наступає разом із періодом відпусток, канікул, ми змогли попрацювати над структурою уряду, над кадровим резервом, концепцією діяльності. Щоби уряд запрацював у вересні, коли знову активізується суспільно-політичне життя в державі.
Розмовляла Олеся Білик