25 серпня народний депутат України свободівець Олександр Сич побував у Фитькові, що на Надвірнянщині, де провів зустріч із місцевою громадою та спільно з місцевими свободівцями взяв участь у вшануванні пам’яти видатного провідника ОУН Степана Ленкавського.
Урочисте вшанування пам’яти Степана Ленкавського, однієї з найвизначніших постатей національно-визвольних змагань першої половини ХХ століття, для надвірнянських свободівців уже давно стало доброю традицією. Щороку у Фитькові націоналісти з цього приводу організовують цілу низку культурно-просвітницьких заходів, увіковічнюючи ім’я видатного провідника ОУН, ідеолога українського націоналізму, який заклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань.
Власне, проведення урочистостей у Фитькові не є випадковим. Саме у цьому населеному пункті промайнуло дитинство та юні роки Степана Ленкавського.
Спільно з місцевою громадою участь в урочистостях взяв й народний депутат України, голова Івано-Франківської обласної організації ВО "Свобода" Олександр Сич.
Звертаючись до громадськости, свободівець насамперед привітав краян із найвеличнішим національним святом – Днем відновлення державної незалежності України. Олександр Сич зауважив: "Шлях, який на цьому шляху пройшла наша держава, був сповненим численних перешкод й викарбуваний героїчними вчинками тих, хто віддав власне життя задля досягнення основоположної мети – здобуття незалежної, соборної Української держави.
Одним із тих, хто поклав власне життя на вівтар національно-визвольної боротьби, був і Степан Ленкавський. Він не лише стояв у авангарді національно-визвольного руху, але й власноруч обґрунтував його теоретичні засади, був ідеологом ОУН.
Навіть сьогодні у працях Ленкавського можна знайти відповіді на численні проблеми сучасного українського політичного буття".
Спілкуючись із місцевими мешканцями, відповідаючи на їхні численні запитання, Олександр Сич поділився власною точкою зору щодо цілої низки проблемних аспектів сучасного політичного процесу та можливих шляхів розвитку Української держави. Серед них, зокрема, проблеми політичної зради, недосконалого законодавства, шляхів досягнення консолідації та порозуміння між проукраїнськими, національно-демократичними політичними силами.
"Події, які відбуваються у Верховній Раді, відображають загальний стан нашого суспільства. Зрештою, ибути й не може. Суспільство обрало цей парламент, і він є його моделлю, своєрідним зліпком. Відтак, якщо ми кажемо, що у Верховній Раді бракує політичної культури, то її певною мірою бракує й самому суспільству. З точки зору політичної боротьби сьогодні у Верховній Раді формується паритет сил. Партія регіонів уже не має такої істотної чисельної переваги, як у парламенті попереднього скликання. Така ж ситуація загалом складається і в суспільстві. А зважаючи на те, як виконавча гілка влади підім’яла під себе судову і намагається підімнути або здискредитувати законодавчу й тим самим монополізувати всю повноту влади у державі, я можу сказати, що сьогодні парламент і місцеве самоврядування – це, без високих слів, останній бастіон, який стримує натиск тоталітаризму і зберігає шанс для демократичного розвитку держави", – наголосив Олександр Сич.
На думку свободівця, у цій же площині лежить також і проблема політичного зрадництва. Її корені слід шукати у превалюванні утилітарних цінностей над духовними.
"Невже у нашому суспільстві немає зради? Хіба утилітарні цінності не домінують над духовними? На превеликий жаль, так! Ми перебуваємо на перехідному етапі суспільного розвитку і є сутнісно роздвоєними. В суспільстві йде боротьба нового і старого – у мисленні, психології, культурі і, зокрема, в політичній культурі. Тому як у суспільстві є зрада і є факт купівлі-продажу громадянської позиції взамін на матеріальні блага, так воно є і в парламенті", – зауважив він.
Олександр Сич повідомив, що вже тривалий час розмірковує над наступною проблемою: часто виборці готові продати власний голос, але в той же час вимагають, аби кандидат, який прийшов до них, був кришталево чистим. При цьому, вони не задумуються над тим, що коли самі готові продатися, тоді й кандидат, якого вони обрали, матиме чималу схильність до цього.
На переконання Олександра Сича, останні парламентські вибори лише підтвердили його побоювання. На жаль, значна частина тодішніх кандидатів, як і уже чинних парламентарів, так і не зуміли втриматися перед спокусою швидкої наживи, зрадивши не лише задекларовані цінності та постулати, але й власних виборців, їх високу довіру та зобов’язання перед ними.
Народний депутат переконаний, що у значній мірі визначальними для розвитку країни стануть результати чергових президентських виборів. У цьому аспекті для опозиції надзвичайно важливо досягти максимального порозуміння. Свободівець відзначив, що взірцем такого порозуміння у значній мірі могла б стати Івано-Франківська обласна рада, її досвід досягнення консолідації між національно-демократичними політичними силами. Окрім того, опозиції важливо правильно вибудувати тактику й зберегти уже наявний досвід взаємного непоборення, як це було під час парламентських виборів.
Стосовно необхідности висунення єдиного опозиційного кандидата Олександр Сич відзначив наступне: "Сьогодні застосовується одна з політичних технологій, яка полягає в тому, що єдиний кандидат має бути визначений і протиставлений чинному президентові вже у першому турі. Уважаю це хибою. З більш як 20-літнього політичного досвіду знаю, що заздалегідь називати чиюсь кандидатуру на зайняття якоїсь виборної посади небезпечно. Як тільки це стається, опоненти відразу ж починають її нейтралізовувати. А тепер з огляду на це уявіть, що всі опозиційні сили вже від сьогодні визначили з-поміж себе єдиного кандидата на пост президента. Що після цього слід чекати від влади? Вона включає проти нього з метою дискредитації всі свої можливості — медійні, економічні, кримінальні, спецслужбу тощо. В результаті можна очікувати, що такого кандидата завчасно буде нейтралізовано і виведено з гри. А що це означає: розчистити для Януковича пряму доріжку на повторний термін президентства?!"
Як зауважує Олександр Сич, правильніше було б досягти принципових домовленостей про взаємну і повну підтримку з боку всіх опозиційних сил єдиного кандидата в другому турі виборів. Натомість у першому, як це вже було під час парламентських виборів, мала б діяти політична угода про взаємне непоборювання і навіть про взаємне сприяння.