Лихо тому, на кого чекає несподівана екзекуція, а простіше — стягнення боргів. Нервозна, скажу вам, це штуковина.
Мені прислали рахунок за послуги водопостачання та водовідведення за січень 2011 року. Не рахунок, а якийсь загадковий кросворд. Зрозумілі для мене лише три графи: натуральні показники лічильника — 8 мз; тариф — 2,58 і 1,66 грн.; нараховано (в розумінні оплачено) — відповідно 20,64 і 13,28. А далі суми заборгованості 8,54 та 30,25 грн. без будь-яких пояснень за який конкретно місяць. Переглянув усі 12 квитанцій за 2010 рік — похибки якщо й були, то я їх оперативно виправляв у наступному за порядком місяці, на що теж є квитанції.Дзвоню на телефони КП «Івано-Франківськводоекотехпром» — у слухавці відзивається автовідповідач: «Ви подзвонили на довідкову службу комунального підприємства. Щоб прослухати суму вашої заборгованості — натисніть «1», щоб прослухати тарифи — натисніть «2», щоб провести показники лічильника — натисніть «3» і т. д. (усього п’ять номерів телефонів різних служб).Тисну так, як повчав автовідповідач, — додзвонитися до живої людини неможливо. Зумер постійно відбиває «зайнято». Після кількох невдалих спроб починаю чортихатися, бо щоб набрати наступні цифри «2, 3, 4, 5», заново треба вислуховувати монотонну інформацію автовідповідача. А телефон мотає — не секунди, а вже хвилини розмови. Зв’язківцям це наразі вигідно — додаткові прибутки будуть. Абонентові ж у такий «вишуканий» спосіб нав’язують додаткові витрати.
Рік чи два тому стосунки «Водоекотехпрому» зі споживачами були набагато людянішими: досить було подзвонити на телефон «розрахункової групи», щоб отримати майже всю інформацію, яка може цікавити платників послуг. Новацію з автовідповідачем придумали для того, щоб полегшити собі життя. Схоже, стало нормою дбати не про зручності для громадян, а лоскотати їхні нерви.
А ось ще один приклад злощасної екзекуції. Вдові учасника війни та багатодітній сім’ї (вони проживають разом і сплачували комунальні послуги за субсидіями) у «Водоекотехпромі» ухитрилися нарахувати суму в розмірі 159 гривень. Коли стали з’ясовувати, звідки вона взялася, то пояснили, що «там є заборгованість ще за 2009 рік». Але чому про це не сказали у вересні 2010-го, коли сім’я пільговиків з’ясовувала розмір плати за обидва види послуг на наступний період? Якщо помилку допустив хтось із бухгалтерів, то він би й мав відповідати персонально. Натомість цапом-відбувайлом зробили споживача, виставивши йому вбивчий рахунок. Добре, що знайшлися компетентніші працівники, котрі «докопалися» до істини. Як з’ясувалося, заборгованість цієї сім’ї на 60 гривень була меншою. Отож якби не наполегливість жінки, яка побувала аж у трьох кабінетах підприємства у пошуках справедливості, то їм би довелося оплачувати чиюсь халатність зі своєї кишені.
4 лютого сім’я пільговиків погасила уточнену заборгованість перед комунальниками. Але через десять днів у режимі автовідповідача їй знову нагадали про якусь «недоїмку» в сумі дев’яти грн.
— Задовбали з тими боргами в усіх без винятку комунальних службах, — бідкається заявниця. — Самі не контролюють надходження платежів, а я маю доказувати, що я не верблюд. і доказую, бо інакше не видадуть довідок для оформлення субсидій на наступний період. Такої бюрократії, як у нас, немає ніде в світі!..
Керівники підприємств-надавачів комунальних послуг часто нарікають на несумлінних споживачів у розрахунках за використану воду чи електроенергію і вдаються до сумнівних методів впливу — нараховують плату, заборгованість, а невдовзі додасться ще й пеня, за штучно надуманою схемою. Як приклад — оприлюднені недавно зміни у платі за світло. Споживачів тепер змушують (цитую) «брати різницю показників електролічильника (тобто останній і попередній показники), ділити на кількість днів між датами останнього та попереднього зняття», щоб «отримати середньодобове значення споживання електроенергії. А далі середньодобове значення множиться на кількість днів у місяці, і таким чином виходимо на величину місячного споживання електроенергії».
Але ж є простіша арифметика: абонент сам знімає показник в останній день місяця, нагорілі кіловати множить на тариф і отриману суму несе в ощадкасу. Не треба чекати контролера, який раніше 12 числа не навідується до нашої квартири, розписуватися в книзі знятих показників і, найголовніше, — не треба сушити собі голову, чому в мене, сумлінного платника послуг, постійно є невеликий борг (8—12 гривень), хоч я ретельно вношу плату за показниками, які зняв той же контролер. «То не страшно, — заспокоює непрохана вечірня гостя.— Така специфіка нашої роботи — розносити вам квитанції-нагадування».
Я одного не розумію: для чого нам, сумлінним платникам, нагадувати, а РЕМові — тримати армію контролерів, що, власне, впливає на подорожчання тієї ж електроенергії? Хіба не економніше «вираховувати» злісних неплатників шляхом комп’ютерних звірок і застосовувати до них санкції? Ми ж так багато нарікаємо на кризу і говоримо про необхідність в усьому економити, але далі розмов, виходить, не йдемо.