Згадується відомий анекдот:
Покликав батько сина, дав йому в руки торбу й наказав:
— Піди купи груш.
Узяв син торбу й каже:
— Давай гроші — куплю.
— Та за гроші всякий дурень купить, — повчає батько. — Ти піди й купи без грошей!
Саме така ситуація склалася у Прикарпатському національному університеті імені В.Стефаника. А причиною всьому – містична і загадкова індексація.
Отож, індексація — встановлений актами законодавства України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання купівельної спроможності їхніх грошових доходів, особливо соціально вразливих верств населення — пенсіонерів, інвалідів, неповних і багатодітних сімей, а також молоді, яка навчається. На перший погляд дуже корисна штука, але з іншого боку наша влада так переживала, що хтось буде мати більшу стипендію, що у 2008 році для тих у кого розмір стипендії змінюється (тобто отримує підвищену) задекларували автоматично почати індексацію рахувати спочатку (майже з нуля).
Скажімо в інституті історії та політології найрозумніша студентка у групі отримує меншу стипендію ніж ті, хто ледь-ледь витягнув навчання. Інша ситуація на факультеті математики та інформатики. В математиків існують 25% надбавки і коли факультет хоче попреміювати студента за відмінне навчання іменною стипендією – в результаті "карає", бо іменна (715 гривень) менша від звичаної (530+ 25%+ індексація). Отож питання: за що наша влада так не любить розумних людей?
Правда у бухгалтерії університету просять усіх, хто обпікся з підвищеною стипендію звертатися. Як коментують там, не можна допустити, щоб так обходилися з розумними людьми. Механізми вирішення існують, головне, щоб студенти не були байдужими…
Тож для чого перенапружуватися, старатися? Українська влада ще з 2008 року подбала про інтелект нації, тобто заклала фундамент його руйнування. Легше ж виїхати в іншу країну, де без жодних маразматичних законів отримати нормальну освіту, роботу , а й з рештою і спокійно жити, не переживаючи за "гречку"- власне цього й добиваються!