Нагадаємо, що це були спеціальні каральні підрозділи у фашистській Німечинні, які використовувалися для знищення мірного населення, військовополонених тощо. Ці структури були визнані злочинними і особи, які в них служили понесли покарання аж до смертної кари. Чи не може бути образливим порівняння з ними нашого «Беркуту»? Та усі ми бачили або чули про звірства, які чинять бійці цих підрозділів – роздягають людей на морозі (відео оголеного страшно побитого М. Гавриляка поширене чи не у всьому світі), що можна розцінювати як замах на вбивство, жорстоко збивають (до речі, по відношенню до кримінальних злочинців на подібні дії не наважаються), навіть ріжуть ножами, як це було з 17-річним студентом з Чернівців, котрому також зламали руку. Останнє – справа рук харківських «беркутівців». Стверджують, що найбільше лютує саме харківській, звісно, донецькій, луганській «Беркути». Зрештою, все обліковується, виявляється, з’ясовується, щоби в подальшому кожному пред’явити рахунок.
Та наразі нас турбує присутність у Києві івано-франківських «беркутівців». Керівництво нашої міліції з цього приводу або приховує правду, або, вибачте, бреше. Це згадую випадок, коли на засіданні громадської ради при УМВС в області запитав одного з заступників начальника міліції, чи може він запевнити, що жоден боєць з місцевих міліцейських підрозділів спеціального призначення не виїхав до столиці, почув у відповідь, що, мовляв, не володіє такою інформацією. Зате ми володіли…
А приводом для цього матеріалу став телефонний дзвінок з Києва, коли в редакції проводилася оперативна нарада, де сказали, що там б’ють людей і в контексті цього прозвучало прізвище командира прикарпатського «Беркута». Щоправда, конкретно просили тільки встановити, чи він перебуває в столиці. Інформації щодо причетності прикарпатських «беркутівців» до побиття не було. Я зв’язався з командиром телефоном, але почув, що не може говорити. Власне, так було і в понеділок, коли так само зателефонував до нього, бо пішла чутка начебто наш «Беркут» відмовився виїжджати для придушення народного повстання. Так само, під час першого телефонного дзвінка командир не мав можливості поспілкуватися, на другий не відповів, а третій просто «скинув». Зрештою, тоді подумав, може не потрібно нагнітати ситуацію. Адже знаємо, що чимало силовиків на боці народу, тільки побоюються відкрито висловлювати свою позицію через можливу помсту з боку влади. Але зараз така ситуація, що потрібно визначатися. Бо для людей, можливо, на жаль, «Беркут» став аналогією з садистами та зрадниками. За прикладами не потрібно далеко ходити. Адже у четверг не просто пікетували будинок, де живе один з наших «беркутівців», його ще розписали доволі образливими надписами: «ганьба», «тут живе беркутівець», «зрадник» тощо. Це ще півбіди. Випадково став свідком розмови двох жінок, котрі казали, що потрібно по школах виявляти дітей «беркутівців» і щоби всі знали, хто є їхні батьки. Заперечення, на кшталт, чи це не занадто жорстоко, не проходили. Вони над нашими дітьми знущаються, тож хай на собі відчують біль інших батьків, пояснили жінки.
Щоправда, кажуть, що івано-франківській «Беркут» перебуває далеко від Майдану та вул. Грушевського і не бере безпосередньої участі у знущанні над людьми. Не довіряють «західнякам». Але, знову ж таки, заперечують, чому вони туди поїхали. Адже більшість з них офіцери і повинні б пам’ятати, що є таке поняття, як офіцерська честь.
Пригадую, як не раз разом з іншими журналістами спостерігав за показовими виступами нашого «Беркута». Якось сказав, одному з тодішніх командирів (пам’ятаю тільки ім’я Олександр), та ж ви можете усю оту кримінальну нечість, яка у нас ходить, покласти пикою в асфальт. «Тільки накажіть». – відповів командир. Але замість такого наказу, як бачимо, «беркутівці» отримали інший. «Невже, дійсно, «Беркут» це вже не ніякій не спецназ МВС для боротьби з особливо небезпечними бандитами, а така собі силова група для розгону мирних демонстрантів» – писав ще у 2011 році відомий журналіст, ведучий програми «Знак оклику» на каналі ТВІ Артем Шевченко. Нинішні події показали правоту тих слів, але з іншого боку правоохоронці ще мають час довести, що вони разом з народом. Адже навіть донецькі та харківські «футбольні «ультрас» приєдналися до всенародного спротиву, зокрема, в боротьбі з «тітушками», хоча це, власне, мала б бути функція міліції. І це, скажу вам, класно, бо маємо с кого формувати новий «Беркут», бійці якого не побояться стати на захист народу.
Ігор НИКОРОВИЧ.