Цими днями іноземні журналісти і редактори просять мене описати ситуацію в Києві та Україні загалом, ось моя оцінка ситуації і бачення найближчого майбутнього, пише український письменник та есеїст Юрій Андрухович у газеті Le Temps.
"За чотири роки режим Віктора Януковича довів країну до крайньої напруженості. Що гірше – він запер себе самого у безвихідь, за якої він мусить утримуватися при владі вічно і будь-якими засобами. Інакше для нього настане сувора кримінальна відповідальність. Масштаби розкраденого та узурпованого перевищують будь-які уявлення про людську захланність", – стверджує Андрухович.
"Третій місяць поспіль єдиною відповіддю режиму маніфестантам залишається насильство. Атаки спеціальних підрозділів поліції на Майдані відбуваються нарівні з індивідуальним переслідуванням активістів опозиції і простих учасників маніфестацій. Ключове слово тут – залякування, – продовжує письменник. – У січні парламентарі, повністю підлеглі президенту, за кілька хвилин проголосували за низку законів, що встановлюють диктатуру в країні і надзвичайний стан навіть без оголошення такого. Іншими словами: що на Україні не дозволено, те заборонено".
"Сьогодні в телерепортажах ви можете бачити маніфестантів у різних касках, масках, іноді з дерев’яними палицями в руках. Не думайте, що це "екстремісти", "провокатори" чи "праві радикали". Я сам і мої друзі ходимо на маніфестації, екіпіровані подібним чином, – пише Андрухович. – У цьому сенсі моя дружина, моя донька, мої друзі і я сам, ми тепер "екстремісти". У нас немає вибору: ми захищаємо наші життя і наше здоров’я", – заявляє письменник.
"За два останніх дні, за різними джерелами, в урядовому кварталі було вбито від 5 до 7 осіб. Число людей, зниклих у Києві, сягає кількох десятків. Не можемо припинити виступи, бо це означатиме, що ми погоджуємося на країну у формі довічної в’язниці. Молоде покоління українців, яке виросло в пострадянські роки, не сприймає жодних диктатур. Якщо диктатура переможе, Європа муситиме рахуватися з перспективою Північної Кореї на своєму східному кордоні, і, за деякими оцінками, мати справу з 5-10 млн біженців, – пише Андрухович, додаючи: – Я не хочу вас лякати".
"Влада веде неоголошену війну, насамперед проти молоді. З настанням темряви Києвом починають пересуватися невідомі угруповання "людей у цивільному", які виловлюють головним чином молодь, особливо із майданівсько-євросоюзівською символікою. Вони викрадають їх, вивозять у ліси, де роздягають і катують на лютому холоді, – оповідає автор, зазначаючи, що "часто мова йде про молодих артистів – акторів, художників, поетів".
"Складається враження, що в країну допущено якісь "ескадрони смерті", завданням яких є винищити все найкраще. Ще одна характерна деталь: у лікарнях Києва поліцейські влаштовують засідки, хапають поранених маніфестантів і відвозять у невідомому напрямку для допитів. Підсумок такий: в Україні повним ходом здійснюються злочини проти людяності, відповідальна за які нинішня влада", – пише Юрій Андрухович.