У публічний доступ було викладено кілька версій нової української Конституції. Я бачив останній варіант документа і в порівнянні з попередніми − він набагато кращий. Моє загальне враження − це досить непоганий проект, завдяки якому Україна зможе зробити крок у розвитку правової системи, і в першу чергу місцевого самоврядування. У ньому є принципи, які розмежовують повноваження державної влади та місцевого самоврядування. Це однозначно на краще.
Додаткові правки, які покращують систему самоврядування, вносилися до останнього. Наприклад, у статті 144 була просто драконівська норма про можливість розпуску місцевої влади за рішенням суду, який визначає її неконституційність. Норма передбачала, що президент особисто подає до суду, хоча цим повинен займатися представник президента. При цьому можливість призупинення акту органів місцевого самоврядування через суд необхідна, і ми її зберегли, але ж не від імені президента.
Друге обмеження − те, що місцева рада виграла чи програла у суді, не повинно бути єдиною причиною для розпуску такого органу влади. Його ліквідація повинна визначатися недієздатністю цього органу приймати рішення в межах своїх повноважень. Недієздатність визначається тим, що місцева влада не скасувала визнане незаконним рішення. Тільки в цьому випадку місцева рада буде недієздатною в правовому полі, і можна ставити питання про її розпуск. Таку правку теж було зафіксовано.
Позитивні зміни є і в частині можливості використання російської та інших мов. Це данина нинішній кон’юнктурі ситуації. Хоча відповідь на питання «Яку країну ми будуємо − українську чи не дуже» має бути однозначною. Для того, щоб не вносити зміни до статті 10 (яка засвідчує, що державною мовою в Україні є українська ), ми змінили статтю 143, яка передбачає, що органи місцевого самоврядування встановлюють спеціальний статус російської мови. Ми просили про те, щоб, по-перше, не всі органи влади могли це робити, а тільки базові. І що друга мова може використовуватися тільки паралельно з українською, а не замість неї. Наприклад, як у Канаді, де документ подається у двох примірниках, двома мовами. Звичайно, це вдвічі збільшує документообіг, але якщо є таке бажання − будь ласка. Хоча, моя особиста думка, що в українській Конституції такого бути не повинно.