Вчорашня катастрофа Boeing-777 над територією донецької області викликала справжній шок у всьому світі. Провідні західні канали присвятили цій події спеціальні програми та телемарафони, соцмережі «вибухнули» різноманітними версіями.
Натомість українське телебачення відреагувало вкрай стримано – кілька новинних сюжетів, обговорення з гостями традиційних вечірніх програм і… все. І це в той час, коли російські ЗМІ наперебій почали звинувачувати в падінні літака Україну, не визначившись, щоправда, з єдиною версією події – мабуть, відповідні інструкції ще не встигли надійти. Пролунала навіть версія про те, що українські силовики цілились… у літак Путіна (про це, зокрема, повідомив «Интерфакс» з посиланням на джерело у Федеральному агентстві повітряного транспорту Росії). Що це – байдужість наших журналістів, непрофесіоналізм чи саботаж? Дещо врятували ситуацію хіба самі українці, які одразу ж почали поширювати завбачливо збережені радісні повідомлення бойовиків в соцмережах про знищення чергового українського літака – тоді вони ще не знали, яку ціль вразили насправді.
Як і опубліковані СБУ перемовини між найманцями, ці повідомлення одразу ж були перекладені активістами англійською мовою. Слід додати, що деякі мовники не оминули можливості вкотре надати слово й самим бойовикам, аби й ті могли поділитись власним баченням подій – вочевидь, задля «об’єктивності» і «представлення позиції всіх сторін»…
Ще одним випробуванням на якість для українського ТБ стала відсутність змін у сітці мовлення. Ніби нічого не сталося, канали продовжували транслювати в ефірі розважальні шоу і російські серіали, зокрема й про будні людей в погонах… Так, до прикладу, на «Інтері» показували серіали «Пока станица спит», «Узнай меня, если сможешь» і «Синдром дракона», а на ICTV – серіал «Ржавчина» – про хоробрих «служащих Антикоррупционного комитета»…
– Українські ЗМІ, на жаль, дуже тяжко розвертаються, – вважає перший заступник голови Нацради Ольга ГЕРАСИМ’ЮК. – Всі суспільно-важливі теми вони зазвичай віддають лише новинним редакціям. Вочевидь це пов’язано з інерцією управління та програмування. Тут є над чим усім нам подумати й бажано негайно. Сьогодні канали страждають від збідніння ринку. Вони вважають, що потрібно показувати розважальні програми, щоб хоч якось вистояти і щоб, як вони кажуть, люди не жили у постійному мінорі. Маю дещо скептичне ставлення до цієї тези, адже розважатися і виводити людей з мінору можна по-різному, не за рахунок балаганів.
Великі канали сьогодні відстають від тих завдань, які перед ними ставить час. Росіяни заточені на пропаганду й тому вони дуже швидко розгортають свої можливості – ніяким ринком це пояснити не можна. У ці дні я провела багато розмов з колегами з українських каналів стосовно необхідності адекватного реагування й запровадження інших підходів в умовах інформаційної війни. Всі соціально відповідальні менеджери та власники повинні негайно зайнятись внутрішніми реформами. Державні інформаційні служби, які були створені недавно, зараз розгортаються просто на марші – їм потрібна допомога фахових журналістів. Ми повинні вести свою наступальну інформаційну політику.
Потрібне мовлення, здатне не лише на відбиття атак озброєного до зубів, добре оплаченого нафтодоларами російського пропагандистського монстра, але й здатне до переходу в контрнаступ. Ми повинні перемогти за рахунок своєї громадянської позиції та професіоналізму – все що ти маєш, потрібно інвестувати у Батьківщину. Кожне слово зараз може як вбити, так і вилікувати.