Зациклившись на промахах свого попередника, якого погубило переслідування Тимошенко, Президент геть забув про жалюгідний досвід Ющенко
Останнім часом Петро Порошенко практично будь-яким кадровим рішенням, більшістю ініціатив на майбутнє і всім своїм виглядом демонструє власну схильність до еволюційної, а не радикальної зміни українських еліт на всіх рівнях, чого вимагав революційний Майдан. Навіть складається враження, що скоро саме слово "люстрація" стане для Банкової лайливим.
Навіть замість імітації процесу, тобто створення в Адміністрації Президента хоча б якоїсь робочої групи з узгодження між собою безлічі люстраційних законопроектів, в головному кабінеті країни робиться однозначний висновок: все це беззмістовно, нікчемно і навіть шкідливо. Тому як справжня люстрація, на президентським думку, може бути тільки народною – за допомогою звичайних виборів.
Але ж сам Петро Олексійович на Євромайдані заявляв, що без радикального і, по суті, хірургічного втручання української еліти, надалі продовжувалась б диктатура та узурпація влади Януковичем.
Правда, тоді була "логіка революціонера", а сьогодні, бачте, "логіка відповідального державного діяча", який може приводити у владу людей не за професійнии і моральним якостями, а зі свого суб’єктивно особистого "кола довіри" і навіть з власного бізнесу. Як, наприклад, це сталося з призначеннями минулого тижня волинським губернатором Володимира Гунчика – беззмінного директора Луцького автозаводу, що входить до корпорації "Богдан", а головою Житомирської ОДА – місцевого автодилера Сергія Машковского.
Так чому ж тоді Порошенко відрізняється від свого попередника? А ось чим: як це не парадоксально звучить, своїм нинішнім ставленням до люстрації. Петро Олексійович боїться повторити досвід Віктора Федоровича, який всі роки власної каденції переслідував свою головну політичну опонентку Юлію Тимошенко, що врешті-решт вилізло Януковичу боком.
Саме цей підсвідомий страх Президента бути звинуваченим згодом у "політичних репресіях" відносно Єфремових, Левченків, Ківалова та інших змушує Порошенко відмовлятися від проведення революційної люстрації, бажаючи якогось еволюційного витискування одіозних персонажів з істеблішменту або просто "перевиховання" деяких з них.
Паралельно Президент не хоче ставити під удар багатьох своїх близьких друзів, наприклад Володимира Литвина, який апріорі підпадає під люстрацію в будь-якому її виконанні. І таких "слабкостей з кола довіри" у Порошенка безліч.
В цілому, напевно, нічого глобально поганого в еволюційному шляху немає. Але проблема полягає в тому, що, крім видавлювання певної частини політиків з "великої гри", потрібно міняти правила, за якими жила країна. І ось тут у Порошенка є куди більша проблема: правила не змінюються. А без цього видавлювання старих еліт попросту закінчиться їх заміною. Просто замість Єфремова і Ко з’явиться який-небудь Шахов. А замість Ахметова – п’ять-шість Колеснікових.