Цьогоріч участь у Київському марафоні взяли 3500 бігунів, це майже увосьмеро більше, ніж торік. Без сумніву, активний спосіб життя нині в тренді, і герої Forbes знають, як на цьому заробити. Ми познайомилися з трьома бігунами-аматорами, які намагаються перетворити корисну звичку на небанальні бізнес-проекти. Що для цього треба робити, скільки це коштує та коли можна очікувати на перші результати – у матеріалі Forbes.
До 2009 року у сфері бігових заходів в Україні був лише «Пробіг під каштанами», тоді як у Європі вже давно й активно розвивалися марафони, напівмарафони, бігові клуби. Дмитро Черніцький, який працював у рекламній агенції й активно займався бігом, помітив нішу. Одразу знайшлися однодумці, які й почали готувати напівмарафон на зразок Нью-Йоркського, Берлінського та Празького забігів.
Попри те, що федерація легкої атлетики була тотально не готова до такого заходу, а міська влада вкрай нерішуче згоджувалася на перекриття центру міста, 16 жовтня 2009 року в Києві відбувся перший забіг на 21,0975 км.
Перший повноцінний марафон – Kyiv City Marathon – стартував через рік, бюджет заходу тоді становив 400 тисячі грн. Основину частину грошей надали спонсори, також були стартові внески учасників 150-250 грн.
Основна частина учасників марафону – це активні люди 27-35 років. За словами Черніцького, це якраз той вік, коли людина готова пробігти 41 км. Щоб залучити молодшу аудиторію, організатори продовжували проводити напівмарафони. На забіги приїздили і закордонні любителі. 2013 року в марафоні взяли участь 35 країн.
Проте перший забіг, який нарешті приніс прибуток, відбувся лише цього року. У квітні в марафоні взяли участь 3500 спортсменів, а бюджет сягнув 800 тисяч грн. «Останній марафон був для нас найпоказовішим – і в плані якості, і в фінансовому аспекті: нам удалося вийти на самоокупність і отримати дохід 7-8%», – розказав Черніцький. Важливо, що цього року до організації заходу вперше долучилися спонсори, які раніше вважали марафон недостатнім майданчиком для комунікації. Тепер з одним із спонсорів – компанією Wizz Air – удалося підписати п’ятирічній контракт.
На перспективу в Kyiv City Marathon планують зібрати в рамках одного марафону 6 тисяч учасників, а в напівмарафоні – 4 тисячі. Для порівняння: у берлінському забігу беруть участь 50 тисяч людей, а заявки на участь подають учетверо більше охочих.
За прогнозами Черніцького, у Києві на таку активність можна чекати і двадцять років, адже світові марафони проводяться вже кілька десятиліть.
Основний бізнес Володимир Дегтярьова – PR-агенція. Разом із тим він уже не перший рік займається аматорським бігом і бере участь у різноманітних змаганнях. Якраз під час одного із тренувань минулого літа Володимир дізнався від знайомих із Будапешту про існування в угорській столиці бігових екскурсій для іноземців. «Я зрозумів: бігати люблю, спілкуватися з людьми також, англійську знаю. Знайомих-бігунів, які можуть бути гідами, в мене багато; як робити сайти і просувати проекти, також знаю», – згадує Дегтярьов. Протягом кількох наступних тижнів він підготував шаблон сайту, знайшов однодумців і створив Kyiv Running Tours – хобі з бізнес-мотивом.
Для запуску проекту насамперед потрібен був зручний сайт, адже левова частина клієнтів отримує інформацію про сервіс з Інтернету, це коштує $800-2000. Друге, що потрібно, – це якісні фото, які приваблять не лише клієнтів, а й журналістів, передусім іноземних. Фотосесія коштувала підприємцю ще кілька сотень доларів. Відео – $1000. Поточні витрати на поліграфію і матеріали становлять відносно копійки.
Цільова аудиторія сервісу – це іноземці, які приїздять в Україну як туристи або у справах. Рівень фізичної підготовки важливий, тому найчастіше це люди, які вже займаються бігом або активно готуються до марафонів у майбутньому. «Ми не затягуємо людей у біг, ми ловимо тих, хто вже займається і не хоче випадати з тренувального графіка», – пояснює Дегтярьов. Мета його аудиторії не тільки побачити місто, а й поспілкуватися з однодумцями.
Механізм роботи сервісу простий. Клієнт має лише зробити заявку на сайті та вказати рівень своєї підготовки. Маршрут екскурсії буде скореговано відповідно до очікувань та відправної точки, які підходить клієнту. Найчастіше іноземці просять показати Андріївський узвіз, Поділ, оглядові майданчики вздовж Дніпра. Після останніх політичних подій у країні зріс інтерес до урядових будівель. Часто екскурсії проводить сам Дегтярьов.
Вартість послуг сервісу – від 20 до 30 євро, а максимальна кількість бігунів в одній групі – не більш як шість. У середньому за тиждень надходить від 2 до 5 запитів, а місячний дохід коливається в межах 5-10 тисяч гривень. Перша половина цьогорічного сезону була мертвою, ділиться Володимир, оскільки скоротився туристичний потік в Україну через політичну ситуації в державі.
Kyiv Running Tours входить до світової мережі екскурсійних пробіжок Go running tours та співпрацює з компаніями з Барселони, Лондона, Сіднея. Це позитивно впливає на імідж Києва у світі і збігається з метою самого Дегтярьова. «Чим мені ще цікавий мій проект – ми реально просуваємо Київ за кордоном. Ми активно працюємо із західними ресурсами, поширюючи фото- та відеоінформацію про Київ».
Костянтин Божко – ще один любитель бігового спорту, який 2011 року готувався до напівмарафону у словацькому місці Кошице. Він і кілька його друзів у мережі домовлялися про спільні тренування, і на час забігу їхня кількість зросла до 20. Після марафону спортсмени продовжували разом тренуватися, проте не планували перетворювати це на бізнес. Ближче до зими займатися на вулиці було вже важко, і група людей почала орендувати манеж для бігу, всі учасники тренувань почали платити внески. Так у справі з’явилися зачатки бізнесу і назва KM Running Club.
Вартість тренувань була символічною, грошей вистачало лише на покриття витрат на оренду приміщення. Студенти і ті, хто не міг достатньо заплатити, здавали по 100 гривень на місяць, усі інші – 250. «Ці внески допомогли залучити заслужених тренерів України. Із цього часу заняття стали осмисленими, з’явилася форма тренувального клубу. До середини 2012 року було вже 40 людей», – згадує Костянтин.
Щоб підготуватися до марафонського забігу, потрібно шість місяців, каже Божко. Мінімальна спортивна екіпіровка коштує 400 гривень. Ця інформація важлива для клієнтів клубу, адже в основному в KM Running Club звертаються новачки без підготовки, яких одразу ж готують до старту. «Фітнес-центри не всім по кишені, тому наш клуб є хорошою альтернативою», – пояснює Божко.
У теплі пори року команда тренується в київських парках: Ботанічному, Голосіївському, ВДНГ, у парку бойової слави. Також у спорткомплексі «Атлет». Із проведенням тренувань проблем не виникає, каже Божко, адже всі розуміють, що тренуються аматори. Організувати змагання значно важче – труднощі тут не менші, ніж під час організації Київського марафону.
Жорсткої конкуренції у клубі не відчувають. Хоч у Києві є схожі організації, проте, за словами Костянтина, у них інша мета: «Ми цілеспрямовано готуємо новачків, проводимо регулярні тренування, вчимо і підводимо до старту марафону».
Сьогодні в нас займаються 132 офіційні члени клубу, з якими працюють четверо тренерів.
Середній місячний оборот – близько 10 тисяч гривень, однак поки що фінансова вигода поступається спортивній. Божко та Дмитро Черніцький спільно працюють над популяризацією бігу в Україні, дивіденди від чого вони готові отримувати значно пізніше. Серед клієнтів клубу є кілька іноземців і посол Малайзії в Україні. 22 червня клуб провів Красочний забіг на дистанції 5 і 10 кілометрів. Бюджет події – 100 тис грн, а участь узяли понад 700 учасників.
KM Running Club створює мережу клубів по Україні. Вже відкрито аналоги у Львові та Одесі. Перспектива у мережі клубів є, адже на перше львівське тренування прийшло 60 охочих. Для досягнення такого результату в Києві знадобилися два роки.