Якщо наші діти не спинять терористів, вони будуть тут – мати двох солдатів
Надія Проців родом з Росії. На Прикарпаття приїхала 24 роки тому не сама, а з двома синами. Відтоді Україна для них стала рідною. Нині сини служать у зоні АТО, бо переконані, зберегти цілісність своєї країни – тепер їхня робота. Поки сини несуть службу, Надія разом з іншими матерями намагається їм допомогти. Жінки змусили депутатів облради вислухати їх, зібрати сесію та ухвалити необхідні рішення. Чим стривожені матері військових, чому вдалися до перекриття доріг, Надія Проців розповіла кореспондентові Укрінформу.
– Ваші сини разом служать?
– Ні. Молодший – контрактник. Йому 27 років, служить у 80-ій аеромобільній бригаді. У зоні АТО – з березня. У ці дні перебуває в госпіталі, хворіє. Це зараз там бодай щось є їсти. Волонтери дбають, привозять. А на початках взагалі їли раз на три дні. Спали на бетоні, примерзали до нього
Старшому – 33. Залишив двох дітей і пішов служити добровольцем у 5-ий тербатальйон «Прикарпаття». Сказав мені прості і звичайні слова: «Якщо не я, тоді хто захистить Україну?». Як мама я дуже переживаю. Фізично він виглядає здоровим, займався спортом. Але має багато серйозних недуг. Про те, щоб залишитись вдома, навіть слухати не хотів. Я передаю йому ліки, він постійно робить собі ін’єкції. Каже, доки контролюватиме біль, доти воюватиме.
– Чи забезпечені військові у тербатальйоні «Прикарпаття» бронежилетами, касками?
– Так. Тепер захист є. Втім, коли відправляли 420 військових, бронежилети і залізні каски мали лише 170 чоловіків. Увесь захист придбали за благодійні кошти. Військкомат нічого не дав. Вже коли вбили начальника штабу тербатальйону «Прикарпаття» Юру Барана, тоді ми, мами і дружини, зібрались і розпочали рух задля забезпечення своїх рідних. Їм там відразу були потрібні пилки та багато інженерних засобів, інструментів. Обурює, що ми змушені були йти до влади, блокувати дороги, щоб сини і чоловіки отримали все це у зону АТО. Тоді ми вимагали від наших депутатів ухвалювати необхідні рішення бодай для мінімального забезпечення військових. Тепер там потрібна бронетехніка та великогабаритний транспорт.
– Жінки вдавались до перекривання доріг. Це були емоції матерів, розпач чи гра окремих політиків на почуттях цих жінок?
– Емоційна складова тут присутня стовідсотково. Я чекаю двох синів із зони АТО. У нас в селі отримують мобілізаційні повістки, жінки перелякані. Нічого і ніхто не роз’яснює. Тоді я сказала жінкам, що теж би хотіла, аби мої діти були вдома, а не на війні. Але сьогодні не йдеться ні про владу, ні про політику. Лише – про цілісність України. Якщо наші діти не спинять терористів, вони будуть тут. Але, коли відправляють наших дітей в зону АТО, про них мають подбати. Дати їм хоча б мінімум необхідного. Хто? Місцева влада. Техніка, зброя – це питання Генштабу.
– На сесії облради Ви ставили питання про необхідність отримання довідок учасників бойових дій. Їх зовсім немає?
– Є, але вони несерйозні. Наприклад, останню отримали від комбата. Її привезли волонтери. Там написано, що військовий знаходиться до 30 липня в зоні АТО. Сьогодні вже 6 серпня. Син там, але хто це підтвердить? Довідка має бути офіційною, від Генштабу, а не з польової пошти комбата.
– Що дасть ця довідка?
– От син повернеться, можливо, поранений. Прийде, а ситуація нагадуватиме часи «совєцького союзу», коли дивізія стояла ніби в Баку, а насправді – воювала в Афганістані. Тобто, солдат повернеться з зони АТО, але офіційно не буде учасником бойових дій. Цього ми не хочемо допустити, бо він не зможе скористатися жодними пільгами. А це – незаслужено, адже він ризикував своїм життям і має отримати захист від держави.
– Жінки на сесії ставили ще й питання про забезпечення сімей учасників АТО. Про що йдеться?
– Це має бути і соціальна, і матеріальна допомога. Ми розуміємо, комунальні послуги – немалі. Чимало грошей треба на дітей, особливо, перед першим вересня. Учасники АТО заслужили, аби подбали про їхні родини.
Коли син ішов служити, його дитинці було п’ять місяців. Тепер їй – сім. Вона тягнеться до кожного чоловіка, наче до рідного тата. Старшенька розуміє більше і дуже за ним сумує. Невістка не знаходить собі місця. Мені боляче, що ні про них, ні про їх батька ніхто, окрім рідних, не турбується.
– У відповідь на свої вимоги до місцевої влади Ви відчуваєте розуміння, допомогу?
– Це не всім подобається. Владі було б спокійніше, якби ніхто і нічого не робив і не вимагав. Біда всієї України, що багато тих, хто хоче відсидітись. Але так зараз уже не буде. Діти наші, які там воюють, багато чого зрозуміли. Я, як мама двох солдатів, можу сказати, тихо сидіти в тилу їм не вдасться.
– Часто спілкуєтеся з синами?
– Раз на день, два. Розумію, заважати їм не можу. Дзвоню за потребою, у ситуації орієнтуюся з інформації в Інтернеті. Синів турбую лише коли потрібно почути їх голос і знати, що вони живі. Вони нічого не просять. У них немає часу, бо треба воювати, берегти країну – тепер їхня робота.
Кожний свій день починаю і закінчую молитвою. Прошу Бога вберегти синів, усіх військових п’ятого тербатальйону «Прикарпаття» та всіх наших відважних воїнів, що у зоні АТО. Мій залізобетонний спокій – це лише для того, щоб помогти їм тут. Коли дивлюсь, як люди ходять вулицями у своїх радостях, турботах, для мене це – наче кіно. Моє життя з березня зовсім інше. Спочатку я плакала і ридала. А потім зрозуміла, треба брати себе в руки і помагати, чим можу.
Знаєте, ця війна кардинально змінила нас. У мене більше не стало порозуміння з родиною, яка залишилася в Росії. Мені боляче, що звідти більше нема підтримки ні для мене, ні для моїх дітей. Хоча я родом не звідси, Майдан в Україні став для мене святим. Переконана, Україна має залишитись вільною та цілісною. За це нині воюють мої сини. Недавно й чоловік заявив, прийде повістка – не вагатимусь жодної хвилини. Ми тепер цим живемо, а тому нестерпно болить, коли нас не розуміють, чи від нас відвертаються. Ці події мають усіх об’єднати, тоді й перемогти буде легше.
За словами голови Івано-Франківської облради Василя Скрипничука, з його фонду скеровано по 5 тис. грн. на лікування трьох прикарпатців, які нещодавно отримали поранення в зоні АТО. Найближчим часом депутати мають намір ухвалили рішення «Про соціальне забезпечення учасників АТО та членів їх сімей». У Генштабі обіцяють, щойно завершать третю чергу мобілізації в країні, військових чекають відпустки та ротація.